Можливо те, що кажуть в народі, «геніальна людина, геніальна у всьому» — свята правда, адже як інакше можна пояснити унікальні відкриття в найрізноманітніших галузях, його, уродженця маленького села Рудники, що на Львівщині? Навіть в сучасному світі технології та винаходи Яна Щепаника лишаються актуальними, хоч ім’я його незаслужено і було підзабуто в якості їхнього першовідкривача.
Він народився в 1872-ому підданим Австро-Угорської імперії, що надавало широкі можливості для отримання освіти та розвитку талантів обдарованим дітям, нехай вони і були з пересічних селянських сімей. Школа, гімназія, краківський педагогічний… хоча вчителював Ян після отримання диплому всього пару років, адже його природна цікавість, винахідливий розум та навички отримані в лабораторії Игнация Лукасевича спонукали молодого чоловіка в 1896-ому кинути викладацтво і повністю присвятити весь свій час дослідно-конструкторській роботі.
До того ж надприбутки від його першого шедевру, диво-ткацької машинї, яка автоматизовано переносила кольоровий малюнок на тканину за допомогою електро-фото-оптичного методу, перевершили всі очікування (в модефікованому вигляді виробники тканин використовують його і донині). Ще трохи натхнення, і результат роботи за швидкістю та якістю модернізованого ткацького агрегату Щепаника на перфокартах (принципи цієї технології набагато пізніше були використані в електронно-обчислювальних машинах та копіювальних апаратах) вразив самого австро-угорського імператора Франца Йосипа І, який в нагороду звільнив винахідника від обов’язку проходження військової служби, а Марк Твен спеціально завітав до Відня, щоб зустрітися із галицьким технічним генієм.
Вже в 1897-ому Ян подарував світові одразу два нових дива, хоч друге належало йому лише номінально: пращура телевізора, камеру для репродукції зображення на відстані за допомогою електрики з повним збереженням кольору та звуку (останній мав відтворюватися за допомогою мікрофона передавача та трубки-телефона приймача) та допрацьованого об’ємним плетінням та металевими пластинами шовкового бронежилета Казимежа Жегленя, який врятував життя Альфонсо XIII та Миколи ІІ, за що його автор отримав відповідно ордени Ізабелли Католички та Святої Анни (від останнього науковець відмовився за політичними мотивами).
Потім будуть спроби самостійного продуцировання кольорової кінострічки, конструювання власного фотографічного апарату, фотоскульптора з виготовлення тримірного зображення будь-якого предмету (ідея через століття відбилася у винайденні 3D-принтеру), електричного кулемету, свого варіанту іскрового телеграфу, калорідулу – приладу для економії 20% вугілля в теплоприладах, кінокамери із звуком на кіноплівці, малоформатної фотоплівки.., робота над якими (загалом їх було понад пів-сотні) йшла у власних майстернях Берліну, Відня та Дрездену. А ще була цікавість до підводних човнів, дирижаблів та літаків на рухливому крилі.
Але шалений науковий успіх та комерційна удача пішли від Щепаника так само швидко, як з’явилися — з 1902-ого у його компанії починаються перші фінансові проблеми, пов’язані з великими витратами на дослідження та розробку всіх винаходів автора одночасно, використання надякісних коштовних матеріалів, і як наслідок високої вартості кінцевого товару, що не витримував конкурентної боротьби за ринки збуту; до того ж деякі з його винаходів просто на багато десятиліть випередили свій час.
Коштів на рахунках сім’ї ставало дедалі менше, що унеможливлювало витратну процедуру патентування для винаходів «галицького Едісона», як його називала тогочасна преса, у всіх провідних країнах світу, хоч він і встиг оформити 92 з них, але лише на теренах Австро-Угорщини, Німеччині, Польщі, Франції, Росії; в інших ж країнах світу його здобутками користувалися безкоштовно.
На фінансові проблеми наклалося велике горе втрати улюбленого сина-первістка та Перша світова війна, які значно підірвали здоров’я пана Яна. Після тривалого періоду творчого простою в 1925-ому він нарешті знайшов у собі сили випустити на широкі екрани знятий за власною технологією кольоровий 600-метровий науково-популярний фільм зі звуком «Перевал» про альпійське Юнгфрау. А вже через рік галицького генія не стало, його організм програв війну з раком печінки. І тільки зараз ім’я Щепаника повертається на своє гідне місце в історії людства, на відміну від усіх його винаходів, архів яких здебільшого знищив Третій Рейх, а залишки розчинилися в полум’ї Варшавського повстання.