Безкраї простори Дикого Поля, окупаційна царська влада Романових і іже з ними на теренах якого діяла лише номінально, протягом століть залишалася надійним прихистком для всіх нескорених, вільних душею, сильних та вольових, що тікали від своїх московських рабовласників-господарів, разом утворюючи згуртовані громади задля виживання і процвітання без гніту. Чимало українських містечок і селищ починали так свою історію, Чистякове було в їхньому числі (офіційною датою утворення вважається 1778 рік).
Однак за чверть століття після знищення Запорізької Січи, коли розрізнені українські захисники осіли по різних містах і весях в очікуванні слушного часу для реваншу, московськи царьки почали щедрою рукою праворуч і ліворуч роздавати окуповані землі разом з їхніми мешканцями своїм поплічникам. Так вільне поселення при злитті Севастянівки та Орлової опинилося в руках генерал-лейтенанта Степана Леонова, і було ним найменоване на честь сина Олексія.
Пройде без малого чотири десятиліття, і онук генерала в своїх претензіях на місце в історії Донеччини перебудує дідівську садибу на розкішний маєток з помпезним перейменування селища на Олексійово-Леоново, хоч саме господарі для його розвитку ніц не робили, користуючись наявністю давнього чумацького шляху через Сніжне.
А вже в 1860 році новий господар маєтку, таганрозький купець Чистяков, зведе нанівець всі потуги попередніх власників, змінивши назву новозапочаткованої вугільної агломерації на своє прізвище. Саме йому та його активній діяльності з розвитку вуглевидобування пересічне селище перетворилося на невеличке містечко, адже сукупна річна виробнича потужність його шахт перед самим розвалом чергової московської імперії (хоч і під керівництвом магната Алчевського) досягла майже 77 мільйонів пудів.
Після радянської окупації України 1920 року в місті починається тотальний театр абсурду, коли вся приватна власність від простих робітників до власників підприємств в один момент московити експропріювали, встановивши абсолютну диктатуру пролетаріату. Друга світова, поновлення московської окупації, і місцевим радянським царьком вже міста (офіційний статус з 1932 року) став такий собі перший секретар міськкому партії В.С. Попов.
І була, як переказують місцеві легенди, у того комуністичного діяча дружина, вчителька французької мови та літератури однієї з чистяківських шкіл, завзята полюблячка романтики П’ятої республіки. Політичне становище чоловіка дозволяло їй багато свого часу проводити в закритій для пересічної публіки залізною фіранкою країні Мопассана та Ейфелевої вежі під прикриттям службових відряджень за партійною лінією, неостанню роль в наявності яких відігравали запрошення від французької комуністичної партії.
Тому можна зрозуміти всю особисту трагедію цієї пофранцуженої радянської активістки, коли в маленьке українське містечко 11 липня 1964-ого прийшла сумна звістка про турецьку смерть на «Литві» першого секретаря французької компартії Моріса Тореза. В пориві глибокої пролетарської скорботи та пані так «насіла» на свого високопосадового чоловіка з ідеєю увічнення пам’яті про цього закордонного діяча перейменуванням ввіреного Попопву міста на його честь, що за якихось чотири дні справа узгодження пропозиції пройшла усі ланки радянської ієрархії, і наказ про перейменування Чистякове на Торез був підписаний 15 липня 1964 року головою Президії Верховної Ради УРСР Д. Коротченко. Тоді-то на пересічне містечко і пролився дощ французьких візитів та милостей від вдячних Торезівських однопартійців та членів родини померлого. Натомість в українській глибинці з’явився музей французького комуніста (який про те місто за все життя і гадки не мав), а одна чистяківська пара ортодаксальних комуністів навіть назвала своїх народжених наступного після перейменування міста дня близнюків Моріс і Тореза.
Pагалом ; байдужі до витівок червоних окупантів українці не дуже цікавилися витоками тієї ініціативи, Тому Торез в народі швидко трансформувався на Терезу, як вперто місцеві називали місто, якщо взагалі не використовували стару назву. Історична справедливість взяла верхи 12 травня 2016 року, коли голова Верховної Ради України Андрій Парубій підписав Постанову про повернення місту назву Чистякове.