Гримуча суміш крові багатьох найіменитіших родів Європи плюс витончена краса з норовливим вигином брів, ніжною шийкою, округлими білими плечиками, трохи кирпатим носиком та ледь помітною ямочкою на підборідді на додачу — що може бути магічно-привабливішим для представників протилежної статі? Вона, киянка за народженням, була суцільним уособленням своїх батьків, взявши від матінки, Олени Трубецької, арестократичну красу, а від батька, та той час київського голови, князя Сан-Донато, – вибуховий характер.
І хоча долею Аврорі Демидовій було відведено на цій землі всього лише три десятки років, вісімнадцять перших з яких вона провела в розкішній садибі на київському Бібіковському бульварі та одеській віллі, вона в підтвердження свого ім’я на честь грецької богині світанку залишила невитравний слід в історії та чоловічих серцях європейського вищого суспільства того часу.
Звичайно довго «в дівках» така пані засидітися не могла. Розкішне весілля в православному Успенському фінської столиці 1 травня 1892-ого, і вона вісімнадцятирічна – дружина на півтора десятки років старшого за неї сербського князя Арсенія Карагеоргієвича. Правда Аврора вбачала в цьому шлюбі лише шлях отримати особисті незалежність та свободу епохи патріархальних умовностей, занадто різними вони були з чоловіком: вона любила чоловіків, блиск та магію вищого світу, він — затишок паризьких карткових столів
Свій борг чоловікові за свободу, який в той час надавав статус заміжньої жінки, Аврора вважала погашеним народженням сина Павла після одинадцять місяців шлюбу. І на тім покинула князя, віддавши річного Павла на виховання дядька, майбутнього третього короля Сербії, Петра I Карагеоргієвича, після цього побачивши сина лише двічі в житті, хоч саме йому судиться стати югославським принцом та спадкоємцем знаменитого материного Пратоліно.
Двадцятиоднорічна звільнена від всіх обов’язків та умовностей світська левиця з головою поринула в прірву розваг та пристрасті… Запаморочливий роман з молодим бароном Мантейфелем, від якого в надії на шлюб Аврора народила в 1895-ому близнюків все ще в статусі дружини Карагеоргієвича. Останній факт в цій пікантній ситуації дозволив їй записати батьком своїх новонароджених баронських синів офіційного чоловіка, хоч князь їх і не визнав, а за рік (що було зумовлене довгими процесуальними формальностями) взагалі оформив розлучення.
Хоча ще до офіційного розірвання шлюбних кайданів та розставання з невиправдавшим її сподівань бароном вона встигне знайти нове кохання в особі графа-палатина, Николло Джованни Мария ди Ногера, та народити в 1896-ому від нього сина Альберта. Друга вагітність Аврори спонукала-таки графа зробити їй пропозицію руки і серця. Їхнє пишне весілля, не дивлячись на положення при надії нареченої, відбулося в італійській Генуї 4 листопада 1897-ого, а в травні народилася їхня донька, Олена Аврора.
В цьому шлюбі народяться ще двоє синів, Джованні та Амедео, через два роки після народження останнього, в 1904-ому, красуня Аврора Демидова, господиня тосканської вілли Медічи, раптово помре і буде похована в персональній капличці на міланському цвинтарі (офіційна версія — хвороба серця). Хоча в світі ходили вперті чутки, що це було самогубство після втечі останнього чоловіка, якого вона кохала до безтями. Це ж побічно підтверджував факт, що православний церковний відспів відбувся лише через два роки після поховання. Її доволі невеликий, у порівнянні з іншими представниками династії Демидових, спадок був розподілений між сімома її дітьми та останнім чоловіком, графом ди Ногера.