Загальні абриси сучасної цивілізації на мапі земної тверді почали малювати ще шумери в VII тисячолітті до нашої ери, коли на світ з’явилися Чатал-Гьоюк (зараз Туреччина) та Єрихон (Палестина), населення яких складало 6000 та 2000 осіб, що проживали на площі 13га та 4га відповідно. Вони вважаються першими протомістами (великі поселення з ознаками адміністративної організації) планети.
Цікаво, що їхні європейські послідовники розташовувалися саме в Україні, а точніше на території сучасних Кропивницької та Черкаської областей, трипільської доби, і існуючі досі в якості сіл Небелівка та Федірівка, населення яких в 4300 році до н.е. вже налічувало 3000 та 1800 осіб відповідно. На той час вони були найбільшими поселеннями Європи.
Впродовж наступних трьохсот років, не дивлячись на сільськогосподарську спрямованість ведення господарства трипільцями, що передбачало за тих умов зміну місця проживання через виснаження ґрунту приблизно раз на століття, лише збільшувалися, досягши свого розквіту 4000 році до н.е., коли населення Небелівки сягнуло майже 14000 осіб, які проживали на площі в 300га.
Протягом пів-тисячоліття (з 3950 по 3450 рр. до н.е.) три українські протоміста очолювали список найбільших поселень Європи, і півтора століття (до 3800р. До н.е.) — їх було п’ять з рокіровкою між собою (окрім вищезгаданих, ще Тол’янки, Доброводи та Майданець) при чому всі вони територіально компактно розташовувалися східніше сучасної Умані і мали в свій час населення до 15000 осіб, за що три останні офіційно включені до переліку найбільших міст світу свого часу.
До того ж, якщо говорити про витоки принципів побудови сучасного цивілізованого суспільства, слід би було посилатися не на античність Греції, протоміста якої на той час втричі поступалися українським і щоб перетнути позначку в десять тисяч жителів їм знадобиться ще ціле тисячоліття, а на українське трипілля. Особливо слід відзначити відсутність в поселеннях останніх адміністративних будівель як таких, що тим не менш не заважало їм існувати протягом століть і успішно розвиватися, не змінюючи свого місця розташування внаслідок вичерпання природних ресурсів, а використовуючи сівозміну (пшениці, жита, ячменя, проса, конопель та гороху) як запобіжний чинник — чи це наявний доказ зачатків побудови демократичної громади?
При цьому українські трипільські поселення мали всі соціальні ознаки культурно розвинутого міста з цеховою організацією праці, про що свідчать типові проекти дерев’яних обмазаних глиною для підвищення теплоізоляції будівель, виготовлення поліхромного (червоний, чорний, жовтий колір) якісного глиняного посуду за допомогою гончарного кругу, опанування плавки міді та золота, двоупряжні волові візки (існує імовірність винаходу прапраукраїнцями колеса), прядіння і ткацтво з виготовленням одягу за допомогою гачка та ткацького верстата, обрядові місця, як попередники храмів… А ще були петрогліфи Кам’яної могили.
Все вище зазначене дає вагомі підстави для перегляду наукового підходу до вибудови історичного ланцюга появи сучасного суспільства, але на своїх першопрохідців цей шлях ще лише очікує.