Таємницю про те, коли українські пращури обзавелися сталим тижневим календарем зберігає пам’ять віків, що сивим попелом тліну лягла на безкраї українські степи, верхівки струнких карпатських смерек, на самісіньке дно чорноморських глибин. Можливо, седмиця створення світу прийшла на українську землю разом із християнством, а, може – існувала за довго до його появи, ґрунтуючись на прадавніх знаннях про організацію всесвіту та сім відомих тоді планет (слов’яни користувалися сонячно-місячним календарем ще в IV тисячолітті до н.е.).
Цікавим залишається факт, що український тиждень раніше починався з неділі, в самій назві якої був закладений головний глибинний духовний зміст цього дня — не робити (нема діла, не діляти, не діяти) з особливо обумовленою забороною на використання колюче-різальних інструментів накшталт сокири, ножа. голки чи ножиць (бояк відрубане самозайметься та спалить все навкруги, а наколи чи порізи — нарвуть і довго не загоюютимеся). Християнство байдикування по неділях пов’язує з Христовим Воскресінням (друга назва дня), і закликають цей день присвятити праведній молитві во славу Господню.
Благодатна духовна сутність неділі (за апокрифом «Епістолія про Неділю» «… вшановуйте свету неділю, середу й п’яток: томо-бо трьома днями земля стоїть») сприяла гуртово-всепомічним справам, як наприклад народне Віче, закладання нової хати, прибирання городів удовицям та одиноким старим. А ще покровительство небес того дня допомагало в поранні домашніх тварин на майбутнє: посадити квочку на яйця – до курочок (не півнів), вперше вивести худобу на випас — до швидкого її росту та відмінного здоров’я.
Цей жіночий, майже святковий, день під знаком лагідного Сонця звільняв невтомних працівниць-господинь від вагомої частини їхніх повсякденних турбот, навіть голову можна було не чесати, бо вона «вінчана». Саме тому він представлявся народним фольклором у образі прекрасної юної дівчини, в подарунок якій від Небеса люди отримали день вільного дозвілля («Неділя — день вимушеного безділля»). За недотримання заборони на працю порушники, як подейкують в народі, жорстоко караються проблемами зі здоров’ям та господарством Неділею, хоча у невідкладних гуртових благодійницьких справах вона сама допомагає разом зі своєю подружкою П’ятницею, з якою вони так люблять мандрувати світом.
Діти народжені в неділю вважалися найщасливішими («поцілованими долею»), але безініціативними та лінькуватими («бо життя їм і так саме все дасть»). А в ніч з неділі на понеділок (до шостої ранку), в світ приходять непрості люди, немовлята народжені в цей час існуватимуть між двох світів і неодмінно стануть ворожбитами, віщунами та знахарями.