Довгоочікувана п’ятниця-красуня, що зваблює серце і розум солодкими обіцянками блаженного відпочинку, коли на два вихідних дня нарешті має зупинитися всесвітній поспіх та метушня «щурячих перегонів», щоб світ зміг насолодитися тем великим даром Небес, що зветься Життям. Прекрасна, як сама Доля, вона приносить в дім спокій благополучного завершення справ.
П’ятий день робочого тижня за українськими народними повір’ями не можна було після захід сонця мити посуд, бо недоброзичливці пліткуватимуть за спинами («язиками, як мисками-ложками гримати») та веселитися (старі казали: «Хто в п’ятницю веселиться, той в неділю плакатиме» чи «Ти, дівко, свою долю у п’ятінку проспівала»). Натомість вдалим будуть сватання («засватається навіть свинячий пастух») та зачинання будь-яких добрих справ, а сни проти п’ятниці, як кажуть – пророчі і неодмінно втіляться в життя до найменших дрібниць.
З приводу релігійного забарвлення дня, то основний фон йому створює образ християнської Параски (з грецької — «п’ятниця» чи переддень суботи) чи язичницького її ототожнення, прекрасної Живи (Венери), покровительки родючості та кохання в ідеальності поєднання землі та води. Може саме тому шлюби п’ятничних дітей вважаються найщасливішими та багатодітними. Одягатися цього дня краще в кольори пастель-гами або яскраво-кричущі; а найвдаліші подорожі будуть на північ.
Також за українськими народними повір’ями дівчатам-жінкам варто цього дня було стригти волосся, щоб в майбутньому коса була густою, довгою та блискучою, хоча за іншими віруваннями цього навпаки категорично не можна було робити, тому що це ніби завдає П’ятниці страждань. І обидва ці протилежні за змістом посили зумовлені даниною пам’яті на знак вшанування пам’яті про відрубану за наказом імператора Діоклетіана голову Параскеви за відмову зректися своєї віри. В старі часи в ніч на п’ятницю господині лишали на застеленому святковою скатертиною столі для неї трохи їжі з обов’язковим хлібом-сіллю.
І хоча саме для християн п’ятниця має негативний підтекст, пов’язаний з розп’яттям цього дня Ісуса (в деяких місцинах він досі вважався поминальним), жіночий образ святої покровительки нівелює ці барви, варто лише дотримуватися суворого посту в цей день протягом року та не порушувати заборон на: випікання хліба, прання білизни, мастиння пічки, прибирання, приготування кваші, шиття-вишивання, зоління тканини, нарізання м’яса, згодовування кріхток зі столу птахам-тваринам, а головне — будь-які операції з пряжею від підготовки сировини до скручування нитки, бояк «на цьому світі пальці покрутить, а на тому – проб’ють горло клоччям», а ще не родитиме коноплі. Чоловіча ж робота цього дня була у великий шані та покровительствувана небесною заступницею: орання, сіяння, жнива мали пройти легко та без травм.
В не таку вже і далеку давнину, останній день робочого тижня вважався базарним, тому до нього готувався, як торгівельний люд, щоб заробити собі копійчину, і пересічний обиватель, який йшов на базар, щоб «себе показати та на людей подивитися», взявши на озброєння народну мудрість: «Не диви, що п’ятниця, бери, як трапляється» (продавчини того дня зазвичай задирали ціни на свої товари до гори). Невиконання взятих на себе зобов’язань в п’ятницю був ледь не найбільшим репутаційною втратою, як і «сім п’ятниць на тиждень» – найгіршим відгуком про бізнес-партнера.