Народження в великокняжому домі, де батько сам владика всієї Русі-України, матінка — принцеса, а дідами-бабами доводяться візантійські імператор з імператрицею, шведський король та легендарний княже Ярослав Мудрий. Не дивно, що в якості династичної партії для неї був обраний царевич та один з головних претендентів на візантійську корону — здавалось б, життя Янці Всеволодівні Рюрікового роду віщувало попереду лише щастя та добробут у тихому затишку великосвітського двору.
Але не Доля — норовлива пані, і у неї на людину завжди свої плани. Янка разом з матінкою вже відправилася до свого нареченого в далеку Візантію, але з огляду на загрозу цього шлюбу для Никифора Вотаніата, що силоміць захопив Царгорський престол, Констанстанція Дуку в терміновому порядку в 1078-ому силоміць постригли в ченці та заслали на Принцеві острови. Тому шлях той вийшов для князівни пустим.
Через розчарування чи на згадку про своє так і не здійснене сімейне щастя Анна через десятиліття після тих фатальних заручин і через три роки після загибелі колишнього нареченого теж одягне чернечий кобук у спеціально для неї організованому вінценосним батьком жіночому відділенні київського Свято-Андріївського монастиря, в якому вона прийняла схиму разом із обов’язками першої матильниці-настоятельки. У народі обитель так і прозвали «Янкіною».
Причому постриг на майбутнє надав слову княжни більшої ваги у прийнятті рішень з релігійних питань Русі-України Це саме вона прийняла на себе відповідальність і вдруге здійснила паломництво на Святу землю, щоб уникнути релігійної руїни, привезши з собою з Константинополю на заміну почившему в бозі київському митрополиту нового пастиря для руського православ’я, Івана Скопця.
Високородне проходження помножене на релігійний сан відкривало перед Янкою Всеволодівною необмежені можливості, що дозволили піти проти усталених канонів здебільшого патріархального європейського суспільства епохи Середньовіччя та започаткувати при своєму монастирі школу для дівчат десь в 1090-х. Цим, як зачинателька, вона вписала своє ім’я золотими літерами в історію української та європейської освіти.
Все вище названі фактори плюса завойований авторитет в науково-релігійних колах також відчинив перед матінкою-настоятелькою двері найцінніших архівів та книгосховищ, що дозволило їй провести фундаментальну роботу на тему ролі Андрія Першозванного в розповсюдження християнства теренами Русі-Україні під час його місіонерських мандрів країною.
Ім’я князівни Янки у українців була в такій пошані, з її ім’ям було пов’язано стільки легенд та переказів, що врешті-решт православна церква зарахувала її до лику святих, щоб нащадки не забули внесок цієї вольової жінки в становлення України, як однієї з найвпливовіших в тогочасній Європі.