Історія
Хотинська фортеця на березі Дністра
Народжений в купелі Сарматського моря він – візуальний слід тих давніх часів, коли піки молодих Карпатських гір вперше з’явилися над поверхнею світового океану. А коли біля мільйона років тому рух кристалічних плит припинився, і вода поступово почала все далі відступати на південь, відкриваючи сховані тисячоліттями під своєю товщею рельєфи, вималювався дивний пейзаж дністровського русла з його розлогими долинами біля витоків, глибокими каньйонами Товтр та мальовничими пагорбами біля Дністровського лиману. Хоч в ті прадавні часи тут панував субтропічний клімат з його теплим вологим кліматом, відповідною теплолюбною рослинністю та рясними дощами.
Над цією землею промайне чимало тисячоліть, перш ніж на дністровський берег прийде перша людина (раньопалеолітична стоянка в села Лука-Врубловецька). На сторінках ж літописної історії людства річка з’явилася вже з легкої руки давньогрецького історика Геродота під назвою Тірас (що тече через землі скіфів), як частина торгівельного Балто-Черноморського шляху. Свідками цього слугують і досі збережені на українських землях залишки старогрецьких міст Тіра (Білгород-Дністорвський) та Нікополь датованих десь V — IV століттями до нашої ери.
Вид на Дністер біля Білгород-Дністровського
Дністр стане східним кордоном Римської імперії на початку І тисячоліття (хоч передові сторожі римлян розташовувалися далеко вглиб його лівобережжя, на багато миль від офіційного вододільного кордону своєї країни), коли війська Траяна потіснили племена даків з їхніх споконвічних земель. На згадку про собі великі воїни імперії, якої вже півтора тисячоліття немає на землі, залишили оборонні вали імені свого першого імператора-завойовника, які і зараз проступають у середній частині річкового русла.
З падінням Риму, на дністровських берегах перманентно панували готи, потім – гуни.., яких в ІV столітті витіснили слов’яни з антів, уличів та тиверців. Входження придністров’я на правах частини Галицького князівства до складу Київської Русі перетворює їх на жвавий водний торгівельний шлях між Чорним морем та північними землями в XI — на початку XIII століть, вздовж якого один за одним з’являються нові міста та селища такі як: Бакота, Василів, Ушиця.
Середнє дністровське русло
Але татаро-монгольська навала зі сходу 1241-ого на довге століття занурила Русь-Україну, а з нею і долину Дністра, в руїну. Жителі придністров’я змогли зітхнути з полегшенням лише після того, як об’єднане русько-литовське військо змогло відкинути орду далеко на схід. Прибережні ж землі опинилися під спільним польсько-литовсько-молдовським контролем, що на два століття повернуло річці статус водного торгівельного шляху, чому в значній мірі посприяли всюдисущі генуезці будівництвом своїх перевалочних пунктів.
Підкорення Молдови Османською імперією на початку XVI століття перетворило Дністр фактично на водний польсько-турецький кордон, що за перманентного поновлення протистояння унеможливило продовження його використання в мирних цілях. Такий стан речей протривало понад триста років, до розпаду Речі Посполітої та війни 1812 року, в наслідок яких Бессарабія була окупована Московією, що розділила вплив на придністров’є з Австрією. Кордонний статус вкотре поставив хрест на розвиненні дністровського судноплавства.
Дністровське гирло
Після розпаду в наслідок Першої світової війни Московської та Автро-Угорської імперій, кордонно-межовий статус річки в 1918-ому успадкували Українська народна республіка та Румунія, а з поновленням московської окупації українських теренів два роки по тому— він став вододілом між Польшею, Українською РСР та Молдовою.
Друга світова 1939 — 1945 років виписала з реєстру агентів впливу на прикордонних землях Польщу, залишивши Україну і Молдову (остання в повоєнний час також опинилася під кремлівським контролем), які ділять Днестровські терени і донині вже в якості самостійних незалежних держав (з 1991 року).
Архітектура
1362 кілометри звивистого мальовничого русла, що петляє меридіональними руслами (до 3 кілометрів) крізь розлоги долини Придністровської височині, високі кручі Товтр (стіни заввишки до 80 метрів), терасові пагорби низовин аж до самого величного Дістрово-Бузького лиману.
Аккерманська фортеця на дністровському березі
Доволі висока швидкоплинність (до 0,6м/с), при ширині русла до 60 метрів і заплаві в вдвічі-втричі більшою, на половину забезпечується дощовими водами, а інші 50% – живиться водами Данилівки, Жвана, Жванчика, Збруча, Калюса, Матерки, Мукши, Руски, Смотрича, Студениці, Тернави, Студениці, Руски, Ушиці.
Саме дністрове русло прорізує п’ять гео-ботанічних зон, серед яких переважають дубово-грабові ліси, хоч зрідка стрічаються і луки із різнотрав’ям (волошка, герань криваво-червона, горецвіт, деревій, жовтець, півник угорський, порошиця, розхідник, суховершник, шавлія), злаками та осоками по водній кромці. З чагарників часто зустрічаються бузина, глід, ліщина, малина, мигдаль степовий, ожина, терен, шипшина.
Дністроські води слугують домівкою для близька трьох з половиною десятків видів риб, найбільшу популяцію з яких мають верховодка, голавля, карась, короп, красноперка, лящ, окунь, підус, сом, судак, товстолоб, щука (іноді стрічаються марена, вирезуб та стерлядь), одинадцяти — земноводних (найрозповсюдженіші жаби гостроморді, озерні, трав’яні, ставові, куми червоночереві, ропухи сірі та тритони грибінчасті), десятку — плазунів, з яких більш помітними є мідянки, гадюки степові, ящірки живородна, зелена, степова, вужі водяний та звичайний.
Дністер з Хотинської фортеці
Різномаїття прибережної річкової архітектури зумовлює багатство пташиного світу, адже кожен з 68 водно-болотяних видів може обрати середовище на свій смак: очеретянка та попелюха, лебідь-шипун та ластівка, водяна курочка та лелека, чайка і сіра чапля, а є ще лісово-степові та синантропи (загалом близько 110 видів). Тваринне різноманіття налічує біля сорока видів (бабак, борсук, білка, вепр, видра, вовк, куниця, ласка, ондатра, тхір, кіт лісовий).
Пам’ятки
Окрім чисельних офіційно визнаних природно-заповідних місцьць (наразі їх налічуєтеся 163), Дністр дав розвиток таким унікальним явищам, як печери пустельників з культом святого Онуфрія, став притулком української народної архітектури Губина та Худиківців, зберігачем традицій ремісництва Борщівського та Заліщивського районів Тернопільщини, скарбницею традицій святкування українських народних свят в Горошовій та Вістрі. Ну і звичайно ж, знамениті Хотинська та Аккерманська фортеці доповнюють цілісність його образу.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Вінницька, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Одеська області.
Як дістатися
Будь-якими трасами в межах областей місця протікання річки, що пролягають повз чи перетинають русло Дністра.
Міжміським транспортом річки легше всього дістатися з Возиліва, Заліщиків, Коропця, Луки, Мельниці-Подільської, Нижніва, Уніжа, Устечка, Хотина.