Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця

Історія

Північно-східний вид на фортецю в Білгород-Дністровському Північно-східний вид Білгород-Дністровської фортеці

Своєю появою в кінці VI століття до н.е. Білгород-Дністровський, тоді ще Тіра, зобов’язаний переселенцям з іонійського поліса Мілет. Місто було засноване на перетині основних торгівельних шляхів, що послужило поштовхом до швидкого його перетворенню у багате незалежне місто-державу, яке до того ж з IV століття до н.е. починає карбувати свою монету.

Навіть після приєднання в I столітті н.е. до римської провінції Мезії, Білгород-Дністровський зберіг значну частину своїх суверенних прав: карбування монети, видання законів і т.д.

Фортеця в Білгород-Дністровському Білгород-Дністровська фортеця

З ослабленням Римської імперії, після виведення оборонного гарнізону, Тіра була захоплена в середині III століття готами (німецьким плем’ям) і перетворена у великий військово-політичний центр Причорноморського королівства.

Владарювання готів продовжилося трохи більше ста років і закінчилося у 375 році повним знищенням міста войовничими племенами гунів (союз кочових тюркомовних племен) під час їх завойовницьких східно-європейських воїн.

Вигідне стратегічне положення знову забезпечило місту в VI столітті відновлення вже у якості резиденції войовничого племені антів – одного з найсильніших слов’янських племен.

Арсенал фортеці у Білгород-Дністровському Арсенал Білгород-Дністровської фортеці

Проте в IX столітті місто переходить у володіння східнослов’янського племені землевласнків тиверців, які приєднують його, вже як Білгорода-на-усть-Дністра, до земель новоутвореної Київської Русі. Входячи до складу Давньоруської держави, місто переживає бурхливий ріст і розвиток завдяки своєму прикордонному місцю розташування.

XIII століття видалось для міста багатим на історичні події: з ослабленням Давньоруського панування – переходить в 1214 році під владу Угорського королівства з ім’ям Фегер-Вар, а вже у 1241 році вході Західного походу Батия (1227 – 1255/1256) приєднується до Золотій Орді під назвою Ак-Або. Саме цей період вважається початком зведення Білгород-Дністровської фортеці у тому вигляді, в якому вона перебуває і зараз. Її зведення тривало протягом двох століть.

Північні ворота фортеці у Білгород-Дністровському Північні ворота Білгород-Дністровської фортеці

Початок XIV століття ознаменувався для міста приходом генуезців, які домоглися від Золотої Орди передачі у володіння цього укріпленого торгового центру (Монкастро) для розширення сфери своєї торгівлі.

У 1362 році місто, перейменований у Білгород, знову стає слов’янським завдяки ослабленню влади Золотої Орди вході Великої замятні, коли після вбивства дванадцятого хана Бердібека (тат. Mөxəmmət Birdebək, Мөхәммәт Бирдебәк; бл. 1310-1359) за двадцять років на престолі встигли зміниться 25 ханів.

Будівництво фортеці на території міста (молдавська назва Четатя-Албе) було завершено під владою Молдавського князівства у 1438 році, хоча номінально права на місто належали за Люблінським мирним договором 1412 року Польській короні. Місто як і раніше відіграє важливе значення у світовій торгівлі як місце перетину торговельних шляхів сходу і заходу.

Мол Дністровського лиману фортеці у Білгород-Дністровському Мол Білгород-Дністровської фортеці Дністровського лиману

У турецькому підданстві місто опинилося з третьої спроби в 1484 році після поразки молдавських військ від армії Баязида II (осм. بايزيد ثاني – Bâyezîd-i sânî, тур. İkinci Bayezid) (1447-1512), який укріплює могутність Османської імперії за рахунок ведення війн з граничними державами. Завдяки туркам місто отримує нове ім’я – Аккерман (Білий камінь) і нову систему оборонних споруд, які відповідають часу.

Під владою Османської імперії місту судилося, незважаючи на відчайдушні спроби Російської імперії щодо його звільнення в ході російсько-турецьких війн, проіснувати протягом 328 років. Лише у 1812 році російські спроби увінчалися успіхом і місто увійшло до складу Росії.

Вхід в Гарнізонний двір фортеці у Білгород-Дністровському Вхід в Гарнізонний двір Білгород-Дністровської фортеці

Після зняття з Білгород-Дністровської фортеці статусу військового об’єкту у 1832 році, міська влада розібрали внутрішні будівлі, а стіни, завдяки міцному розчину встояли. Фортеці довелося протистояти зазіханням людини до 1896 року, коли їй було присвоєно статус історико-архітектурного пам’ятника. А у 1900 році на території, що прилягає до фортеці почалися розкопки першого поселення – Тіри.

У період з 1918 до 1940 року Аккерман входить до складу королівства Румунія, яке з розпадом Російської та Австро-Угорської імперій розширило свої межі за рахунок Банату, Бессарабії, Буковини, Трансільванії, Марамуреш.

СРСР не залишав спроб приєднати до своїх територій землі, втрачені під час розпаду Російської імперії. Його спроби увінчалися успіхом у 1940 році, коли 2-го серпняпісля перемоги Червоної Армії Аккерманський повіт був включений до складу Української Радянської Соціалістичної республіки.

Археологічні знахідки фортеці у Білгород-Дністровському Археологічні знахідки Білгород-Дністровської фортеці

Менш ніж через рік, 26 липня 1941 року, місто було захоплене об’єднаними німецько-фашистськими і румунськими військами і до серпня 1944 знаходився у складі окупованих територій.

Після звільнення радянськими військами місту було повернуто його слов’янське ім’я – Білгород-Дністровський – і привласнений статус пам’ятника архітектури.

Архітектура

Вихідним матеріалом для зведення Білгород-Дністровської фортеці, що будується на фундаменті іонічній Тіри протягом двох століть, був обраний ракушняк, що добувається з прилеглих кар’єрів. І хоча сам матеріал крихкий, стіни фортеці змогли протистояти зазіханням часу і людини завдяки розчину, що має однорідну структуру з кладкою стін.

Руїни мінарету фортеці у Білгород-Дністровському Руїни мінарету Білгород-Дністровської фортеці

У периметрі фортеця представляє собою неправильний багатокутник площею понад 9 га із цитаделлю в північній частині, розташований на південному березі Дністра в двох гарматних пострілах від Чорного моря. Кріпосні стіни з бійницями і зубцями довжиною понад 2,5 км і товщиною до 5 м з однієї сторони омиваються водами Дністровського лиману, а з трьох інших – захищені ровом завширшки 14 м. Раніше існувала друга лінія стін фортеці, що перебуває всередині рову, яка призначалася для його додаткової захисту.

Центральним сполучною ланкою фортеці та міста є двостулкові Головні (Кілійські) ворота з підйомним мостом і геркасою (опускні грати). З боку лиману зв’язок із зовнішнім світом здійснювалася ще через двоє допоміжних воріт.

Площа фортеці була розділена на чотири двори, кожен з яких міг виступати в якості самостійної оборонної одиниці:

Цитадель фортеці у Білгород-Дністровському Цитадель Білгород-Дністровської фортеці

- Південний Двір (Цивільний), площею 5 га, призначався для укриття мирного населення міста в період військових дій. На його території знаходилися житлові споруди та резервуари із запасом води та продовольства. У дворі збереглися кілька веж: Дівоча (Овідія), Вартова, Пушкіна і руїни мінарету;

- Гарнізонний Двір, площею 2 га служив місцем дислокації фортечного гарнізону. Раніше вхід до нього здійснювався через спеціальну вежу (не збереглася). З його північного боку розташована Цитадель.

У Цітаделі, площею 25 м х 25 м з круглими багатоярусними вежами по кутах розташовувалась адміністративна частини зі скарбницею та потайним виходом з фортеці, пізніше тут же був добудований арсенал, розташований в напівпідвальному приміщенні він зберігся до наших днів, як і Комендантська башта;

Дівоча башта фортеці в Білгород-Дністровському Дівоча башта Білгород-Дністровської фортеці

- Господарський (Карантинний) Двір, що проходив уздовж лиману, служив для утримання худоби та карантинного зберігання товарів митної служби.

Найлегендарнішою вежею фортеці є Дівоча (Овідіева) вежа. За однією з легенд в її стінах живцем була замурована зла дочка Олександра Доброго Тамара, яка під час відсутності батька, проголосивши себе самостійною правителькою почала робити розбійницькі набіги на довколишні села. Другим своїм назвою башта зобов’язана римському поету Овідію (43 р. до н.е. – 18 р. н.е.), який був засланий римським імператором Августом (63 р. до н.е. – 14 р. н.е. ) за замах на моральні устої римського суспільства в трактаті “Наука про кохання” в Мезію, де відвідав Тиру.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Одеська область, м. Білгород-Дністровський.

Час роботи: з 8 до 21, без вихідних.

Фільми, в яких задіяна фортеця: “Лицарський замок”, “Мушкетери 30 років потому”, “Вогненні дороги”, “Отелло”, “Чортова дюжина”, “Дорогою ціною”, “На початку славних справ”, “Хвилі Чорного моря” .

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т 16 04 (через м. Затока), Т16 10 (через м. Сергіївка), Т 16 26 (при з’їзді з траси Е 87).

Громадським транспортом з Одеси маршрутними таксі з залізничного або авто вокзалів.