Вшанування праслов’янського покровителя багатства матеріального та духовного, Велеса (Волоса), культ якого зародився на українських теренах, як вважають сучасні науковці, ще за три тисячі років до Різдва Христового — традиція, яку і донині ніжно бережуть українські обрядовість та народний фольклор. Як гарно витримане вино, випробовування п’яти тисячоліть руйнівних війн, етономіграцій, епідемій лише надійно закарбували його лик в українських генах, хоч прийдешнє християнство і намагалося перехрестити його образ на святого Власія та нівелювати багатство Велесівсого образу до простого покровительства худобі з прізвиськом «скотний бог», якого вшановували заганянням тварин до храму та кропінням їх святою водою 11 лютого.
Але, не дивлячись на відчайдушні спроби церковників, ставлення до образу творчого та вседопоміжного Сивого Яра (інше ім’я зимового Волоса, чий поклінний тотем височив в дохристиянські часи на київському Подолі на сучасній Волоській, де після його зносу був збудований православний храм святого Власія) в народі залишилось на стільки шанобливим, що свята на його честь тривають цілий тиждень, починаючи з 11 лютого, яке є найсвятішим днем Велесового тижня. Адже окрім іншого він покровительствував непростим людям, пророкам та митцям, з якими в цей світ приходили знання про минуле, майбутнє та світоустрій як такий.
Недарма що в прадавніх літописах князі та їхнє військо скріпляють свої клятви «Перуном і Велесом», а легендарного поета-співця Русі-України Бояна «Слово о полку Ігоревім» ще в 1187-ому називає «Велесовим внуче». Велика кількість українських цехів та промислів від малярів та ковалів до рибалок та ткачів вважали Волоса за свого небесного захисника.
Ще в Середньовіччі українські церковники активно намагалися світле Велесовое свято, яке у слов’ян знаменувало закінчення зими»:/uk/4329/ukrayinski-narodni-viruvannya-zima («Велес з зими ріг зшибає», «Полив Улас олії дороги, час зими забирати ноги»), ув’язати з «нечистим»: /uk/2684/toi-kogo-ne-klikali назвою «Чортів», як похідне від «чертири літери», адже писемні люди у всі віки вважалися не простими, носіями таємничих знань. Як вважається надприродніми здібностями Велес наділяє тих, хто народився в його день, 11 лютого, а видатними з них — народжених до 6 ранку в ніч на понеділок.
Велес в українській культурі – ототожнення води, що в астрологічному контексті переплітається з пов’язаними зодіакальними знаками його оточуючими — «Водолій» та «Риби», творчі, близькі до потойбічного (хоч його сузір’ям і вважається найяскравіші Волосожари). Тому цього дня вода чи молоко, зібрані до схід сонця вважаються магічною, а їхній ковток має принести здоров’я та матеріальне благополуччя питцю. Для магічного ж захисту стаєнь від бешкету «домовика:»/uk/2848/domovik-okhoronets-rodu (бо в народі вважали, що саме цього дня він любить кататися на конях) над входом чіпляли обереги: батіг, сорочине опудало чи чоловічі штатні.
За українськими повір’ями Велесові морози, що тривали три дні до 11 лютого і три дні — після — останні сильні цієї зими, а якщо на сам Волосів день відлига чи «сніг обертається на калюжі» — їх взагалі вже не буде, тому-то і «каже Влась: «З печі злізь», час – до роботи». З практичних справ цього дня рекомендувалося укладання договорів, найом пастухів та вишиковування громадських черг.
Загальний ритуал на легкий польовий сезон та багатий врожай полягав у проходженні всієї громади з головою на чолі навколо села оранкою. Для допомоги ж Велесу у виганянні з усіх господарських кутків-закутків нечисті, що набилася туди протягом холодів, палили кілки з огорожі — щоб «йшли геть недуги та переполохи».
З інших цікавих українських традицій було обов’язкове ходження молодиць та жінок цього дня до шинку на горілку «щоб корови наступного року лагідні були» (в той час, як їхні чоловіки залишалися вдома), а по поверненні звідти – ритуальне биття чоловіків прядильним «пряслицем». І все для того, щоб наступного дня, в другий день Велесового тижня, продовжити ритуал — винесення на мороз ниток, пряжи, тканин, шиття.., щоб небесний покровитель згодився їм допомагати в швацькій справі всього наступного року.