Вона приходить за Великоднем, з першим квітневим промінцем вранішнього сонця щоб нагадати живим про тих, завдяки кому вони існують на цій планеті, поколіннях і поколіннях їхніх померлих пращурів, які колись жили, кохали, працювали на землі, яку вони вважали своєю. Згідно староукраїнських вірувань вважається, що саме на Радуницю, 1 квітня, душі повертаються на один день з райських хащів Вирію, щоб провідати своїх нащадків та перевірити дотримання ними споконвічних традицій.
Цього дня (його в народі ще звали Жилавим чи Провідним понеділком) з пасочками та крашанками українці йшли після сходу сонця на могили своїх родичів, де залишали свої дари на помин рідних душ («Хай відпочивають та радіють на Луках Сварожих та нас не тривожать!»), а по поверненні всією родиною сідали за поминальний стіл з тією ж обрядовою їжею та коржиками-жилянниками. При чому на столі мали бути присутні виключно холодні страви («щоб души пращурів не обпеклися»).
От тільки квітень — гаряча пора для землеробів, тому до «гробків» та після помину сівачі намагалися все одно встигнути зробити свою денну працю, а в вечорі — традиційний відпочинок після робочого дня, тому в Україні і зараз існує народна приказка: «На Радуницю досвітанку орють, вдень плачуть, а ввечері скачуть».
Як Одарчие (Дарини-грязнухи, Хразант) 1 квітня несло в собі магію першого дня справжньої весни («Дарія дарує людям літо»), коли до світанку можна було набрати води з дванадцяти ополонок (так звана «непочата вода»), покласти всередину дерев’яний хрест спокою-цілючості та на ранок вмиватися тією водою для збереження молодості, здоров’я та краси з промовкою: «Візьми ти, красна дівиця-Зоря, в праву руку дванадцять ключів і замкни дванадцять замків, і опусти ці замки в окіян-море, під алатир-камінь». Целительки за допомогою тієї води та пучка кропиви виганяли («виливали») з хворого недугу із магічним зверненнями до Сонця та Води.
Також за християнськими повір’ями на Радуницю випадає день народження Юди, разом з яким на землю приходить диявол і випускає на волю всю свою нечисть, тому цього дня в українських селах намагалися худобу на пасовища не ганяти та двері-вікна попусту не розчиняти.
З народних прикмет на 1 квітня в Україні і досі існують: яка погода на Дарини, така й на Орини (1 жовтня); Дарина кригу біля ополонок крише; Хризант доброю погодою майбутній урожай править; дощ на Одари до літньої жари; Дарина в сльозах, осінь — в грибах; павідь на Дарини до сінокосини; сині хмари — на тепло; грім на тепле літо, блискавки — на посушливе.