Всі осінні землеробські справи нарешті закінчені, сіно-солома сховані на токах, озимка посіяна, льохи повні овочів-фруктів, закомори — борошна та всіляких солінь-мочінь і варень-джемів… Фактично українське село переходить в фазу від заготовлення різноманітних наїдків на сезон холодів, коли земля завмира на довгі місяці, до активного споживання накопиченого. Ця зміна життєвих ритмів, згідно традиційної часової прив’язки до небесних світил, отримала назву на честь Осіннього Місяця-Молодика.
При чому свято було жорстко прив’язане до 26 жовтня, і фактична фізична фаза самого місяця на дату аж ніяк не впливала. Метафорично его роль сформульована приказкою: «нічний володар землю до весни замикає і ключі від неї півроку, до Ярили Вишнего, міцно тримає». З цього дня худобу більше не ганяли на пасовище, бо вовки геть скаженіли і спокою їй вже не давали.
В Україні вважається, що з Осіннього Молодика зима починається, і сталого тепла годі було чекати аж до весни. Том-то з цього дня вводилася сурова заборона на пострижини овець (щоб худоба не прохолола). Адже разом з цим святом приходили на землю холодні зливи, від яких ніякій живій істоті не сховатися.
Християнство, яке пізніше прийшло на українську землю перехрестило давньослов’янське свято на честь свого святого Дмитра Солунського, якому дотепний народний голос додав прізвисько Мироточивий. Причому в галицькій колядці його образ тісно переплетений з іншим святим, Юром-Переможцем змій. Саме в контексті цього 26 жовтня діяла особлива сувора заборона на відкривання скринь (бо все одно, що «пащу змію відкривати»). Легенда про вбивство пастухом-Дмитром чудовиська твердить, що з того мертвого тіла повиповзали різноманітні гади земні та кинулись на всі боки, заполонивши світ, що забезпечило святого Нестора, Дмитрова товариша, роботою по їх винищенню до скону. Хоча більш широка версія цього переказу стверджує, що до того переліку породжених чи то змієм, чи то драконом входили навіть миші; у деяких місцях день Дмитра досі називають Мишачим святом.
Для українських дівчат на видані 26 жовтня було розфарбоване в особливо темні кольори, адже традиційно ним закінчувався сезон заручин, як на Пилипівкою — вінчань; надія вийти заміж ставала доволі примарною. З цього приводу залишилося чимало дотепних жартів: «До Дмитра кожна дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин (лавку, чобіт) нею витри», «До Дмитра дівка кричить на корову: Алуч, бо перескочу! А по Дмитрові вже свиню просить: Ачу, бо впаду!”, «До Дмитра було: а киць, бо тя перескочу, по Дмитрі: а кота, бо мя трутиш!». Примирення між парубками та дівчатами наставало лише на Андрія.
З приказок та прикмет до сьогодні дійшли: весняний Дмитро привів тепло, осінній Дмитрок — зиму приволок; весняний Дмитро проводить зиму, осінній — літо; на Осіннього Молодика і ріка вдягає свого кожушка.