В його житті було так багато легенд, карколомних подій, людей, країн, змін імен, прізвищ, дат народження, що за всім чим густим, ретельно виплетеним з вигадки та правди мереживом маже не можливо розгледіти справжню особистість того, хто став одним з прообразів легендарного, увічненого в чисельних кінострічках супергероя Джеймса Бонда, який раз у раз рятував цей світ від майже неминучої загибелі. В європейських літописах він знаний як Сідней Джордж Райлі.
За українською версією історії він був народжений імовірно 24 березня 1873 року Соломоном в Одесі, хоча існує імовірність, що батьки його кликали Зігмундом, Георгієм чи Шломом, та й крівними батьками вони йому фактично не були. Причини проживання хлопця в сім’ї двоюрідного брата справжнього батька, Герша та Софії Розенблюмів, при живому докторові Михайлові (за іншою версією – Маркові) Абрамовичі Розенблюмі, так до кінця і не з’ясовані. Імовірніше за все — то була данина суворим тогочасним умовностям, адже він був позашлюбною дитиною, хоч до дорослого віку про це і не підозрював. При цьому Бонч-Бруєвич також натякав на його ірландське походження, як плода забороненого кохання аристократки Поліни з капітаном англійського судна. Та й за право називатися його рідним містом з Перлиною Чорного моря сперечається також Херсон.
Згідно офіційних даних перше перетинання з законом дев’ятнадцятирічного Соломона сталося в 1892-ому при арешті царською «охранкою», як кур’єра забороненої студентської групи «Друзі освіти». Але на відміну від інших він не тільки не отримав покарання, а й взагалі не було бодай якоїсь догани, що як мінімум призводить до висновку на підґрунті тогочасних реалій про його роботу на карні органи, хоча існує імовірність співпраці з іноземними спецслужбами союзницької на той час для Московії країни, які заступилися за свого агента.
Звільнення, відкриття прийомним батьком правди про його походження, шок… а далі вже весь життєопис, в тому числі власноруч написана автобіографія — це ядерний коктейль з реальних фактів та уривків ретельно вибудуваних легенд густо замішаний на шаленому виру зміні епохальних подій початку ХХ століття та калейдоскопні зміні декорацій у вигляді країн. Тому майже перед кожним фактом з цієї історії можна ставити зауваження «буцімто», бо часто факти суперечать один одному, а без повторів Розенблюма історія виглядає приблизно так:
Фальсифікація самогубства в тому ж 1892-ому, втеча «зайцем» на англійському судні до Бразилії, де Розенблюм взяв собі ім’я Педро та три роки працював різнорабочим, поки якимсь дивом не потрапив до англійської розвідки влаштувавшись коком до команди Чарлза Фотергілла. Саме останній на знак подяки за свій порятунок від туземців організував своєму цінному співробітнику англійське громадянство під ім’ям Сіднея Розенблюма з білетом на нову батьківщину та «підйомними» в розмірі немаленької на той час суми в півтори тисячі фунтів стерлінгів (що пізніше в своєму романі «Овод» відобразила його коханка, Етель Буль). За іншими ж відомостями: втеча з Франції до Лондона з немалою сумою грошей після пограбування та вбивства двох представників італійського ревкома 25 грудня 1895-ого в потязі Париж — Фонтенбло.
Шлюб, який подарував колишньому Соломону, нове прізвище Райлі, теж не обійшовся без заплутаної кримінальної драми: в якості представника фармацевтичної компанії Ozone Preparations Company в 1897 році він був представлений своїм клієнтом, преподобним Хью Томасом, його дружині, Маргарет, ірландки за походженням на прізвище Рейлі-Келлеген. Нові знайомці швидко знайшли спільну мову, адже пастор був старше за свою дружину та й до того ж мав ниркову хворобу. А далі події розвивалися дуже швидко: 4 березня 1898 року священик змінює заповіт на користь Маргарет, через вісім днів він раптово помирає за офіційним висновком «від грипу». От тільки підписаний він був доктором Т.Ю. Ендрю, який не значився в жодних реестрах і за описом свідків був дуже схожий на коханця дружини померлого. Однак у зв’язку з тим, що одеський уродженець вже перебував на службі її величності королеви Вікторії в якості платного інформатора Спеціального відділу Скотланд-Ярду Уільяма Мервіла (в той ж час рахувався співробітником англійського дипломатичної місії на Московії), дізнання не проводилося.
Під прикриттям легенди заможного бізнесмена зі всесвітніми зв’язками діяв в лавах революційного товариства «Друзі росії», під виглядом торговця лісом видурив у командування Порт-Артура план захисту порту та продав японцям, за що був нагороджений лейтенантським званням та посадою помічника військово-морського аташе Великобританії в Росії з номінальним квартируванням в столиці імперії за кращими шпигунськими традиціями (адже діп.місії з їхнім імунітетом завжди були гарним прикриттям для такого роду діяльності), залишаючись в такому статусі протягом дев’яти років і живучи своє найкраще життя, другий раз одружившись (без разірвання попереднього шлюбу), займаючись антикваріатом та приймаючи активну участь в діяльності петербурзького льотного клубу.
Перша світова в 1914-ому дала слушний привід для активізації «сплячого» британського агента: надприбуткова торгівля зброєю США-Московія, офіційне оформлення співробітником британських спецслужб з прикомандируванням до Петроградської місії капітана Кромі, потім — Локхарта, невдалий замах на ватажка «світового пролетаріату» за допомогою підкупу його особистої охорони з «латиських стрілків», вдала організація порятунку голови Тимчасового уряду Керенського, невдалий заколот лівих есерів, організація вбивства Мірбаха, вдалий замах на Леніна 30 серпня 1918-ого…
Нетривала вимушена відпустка на його новій батьківщині через розкриття червоними Райлі, як агента англійської розвідки. Хоча і в Англії він не сидить без справи, консультуючи Вінстона Черчілля. Наприкінці того ж року він знов взявся за справу в «білому» Приазов’ї, але всього за кілька місяців був евакуйований через Туреччину назад до Лондона. Добре обізнаний у внутрішніх справах Московії, він був запрошений долучитися до Паризької мирної конференції.
Але за шпигунсько-політичними ігрищами Розенблюму було геть не до власних фінансових справ, які за ці роки прийшли до такого занепаду, що йому довелося розпродати гордість своєї колекції, особисті речі Наполеона Бонапарта. Виручити він за них зміг сто тисяч на Нью-Йоркському аукціоні. За злетом пішла смуга невдач, Сіднея Райлі переслідували невдача за невдачею: розгром червоними підтримуваної ним армії Бурлак-Балаховича, провал замаху на радянських ділків на Генуезській конференції, провальна операція «Письмо Зінов’єва».., хоча на особистому фронті йому продовжувало таланити — останній шлюб з актрисою, Пепитою Бобадиллою став лебединою піснею англійського шпигуна.
«Трест» став закономірним кінцем бурхливого авантюрного життя одеського уродженця… Спланована та блискуче втілена в життя операція з нейтралізації закордонного руху опору комуністичній диктатурі за допомогою фіктивної «контрреволюційної» організації, куди англійською розвідкою було заслано Розенблюма задля з’ясування її сутності, обернулася арештом шпигуна на фіно-радянському кордоні з інсценуванням його смерті як «контрабандиста». Тримання в московській в’язниці, виконана за особистим розпорядженням чергового кремлівського диктатора страта 5 листопада 1925 року та відкрита через 75 років правда завдяки писаним ним під час ув’язнення нотаткам, які дивом збереглися в архівах Любянської катівні.