Життя сповнене пригод на межі фолу завдяки чисельним літературним шедеврам в сприйнятті більшості оповите стійким фльором романтики та омріяного відчуття гостроти відчуттів, на яке так скупа повсякденність. От тільки реальність — не кольорове кіно і не цікава книжка зі щасливим кінцем… все має ціну, і авантюристичне життя занадто часто стає всього лише розмінною монетою. Причому саме страшне, що разом з свідомо ризикуючим на кін ставляться життя і долі тих, кому просто не пощастило опинитися поруч. Так, набула широкої відомості завдяки книжці Івана Ольбрахта постать Миколи Шугая і досі викликає запеклі суперечки, бо для когось він — народний месник та Робін Гуд українського розливу, а для когось — простий розбійник.
Маленьке, загублене десь серед карпатських гір під Мукачеве село Колочава зразка самого кінця ХІХ століття і не підозрювало, що коли в сім’ї Сюгаїв народився первісток хрещений Миколою – то з’явилася на світ легенда, яка прославить його ім’я в віках. Ріс хлопчина в сім’ї не єдиною дитиною і не сильно відрізнявся від своїх братів та однолітків.
Що стало каталізатором перших змін ще вчора пересічного карпатського хлопчини… Може примусова мобілізація до лав австро-угорської армії, бо інтереси абсолютно чужої йому імперії захищати Шугай не збирався і не тільки на словах… Він двічі тікав під час полкового маршу на фронт: перший раз колочавському жандарму вдалося його затримати лише перевдягнувшись жінкою, другий – навчений втікач прихопив із собою зброю та застрелив двох переслідувачів, так і не будучи пійманим до кінця війни і тим самим перетворившись для угорської влади, якій на той час підпорядковувалося Закарпаття, на злочинця, а для місцевих — на героя. Благо рідні Карпати весь цей час давали своєму синові і стіл, і кров. От тільки надія на закріплення української влади на Закарпатті не виправдались.
В перші повоєнні чехословатські роки юнак (адже йому ледь виповнилося двадцять) на деякий час заспокоївся, навіть встиг одружитися з місцевою дівчиною, Ержікою Драч, хоч і жив здебільшого зі свого контрабандного промислу Чехословаччина — Польща. Однак таке життя — теж не цукор, маленький гешефт дістається занадто великими зусиллями при непомірному ризику бути запротореним за грати на великий термін. Інша справа — розбій.
Перший млинець, як то кажуть, кавалком… 16 липня 1920-ого з ціллю грабунку він напав на місцевих чабанів, хоч значного прибутку справа не принесла (нащо вівчару гроші в горах), а ось вільний шлях домів він собі відрізав, одна справа — знаходитися в розшуку за контрабанду, і геть інша — за розбій. Надалі Микола став розумнішим, чинячи розбійні напади лише на заможних торговців, за отримав славу Робін Гуда у переважно бідного колочаєвського люду (хоч відомостей щодо поділу награбованого з місцевими і не залишилося).
Лише якимсь дивом жандармський загін міг його затримати. На щастя Шугая сталося це ввечері, що через неможливість етапування подарувало йому шанс на порятунок, адже наймолодший з вартових та прикуті до швацької машинки кайданки — це не той запобіжник, який міг би втримати вже не по роках матерого злочинця. Йому було всього двадцять два.
Живлена угорською жовтою пресою слава Миколи, як бійця проти окупаційного чехословатського режиму, перетворили його на легенду, що дозволило місцевій жандармерії та бандитам всі злочини в окрузі записувати на його рахунок, хоч і сам він старано підтримував своє реноме, то крадіжка багатого весільного посагу, то вбивство двох стражів правопорядку з різницею в кілька місяців. Врешті решт арешт Шугая став для влади справою честі після вбивства ним мера рідного міста. Загін для його затримання складався з двох десятків добірних жандармів, а в якості кращого стимулу призначена нагорода за його голову в три тисячі крон від влади та ще п’ятдесят – від єврейської громади.
За такий солідний куш на Миколу розпочалося справжнє полювання. Тому не дивно, що лаври страти найнебезпечнішого крайового злодія 16 серпня 1921 року приписували собі разом з належною винагородою вимагали від хустської влади як троє русинів, що стверджували про зарубування сокирами колочавського Робін Гуда разом з його шістнадцятирічним братом Юрасем під час п’яного застілля, так і жандарми, за версією яких Шухай був оточений та вимушено застрілений ними через виказаний опір десь в лісі. Наявна в архівах датована світлина двох закривавлених тіл аж ніяк не вносить ясність в це питання.
Адже, якщо Шугай був вбитий, то як він міг бути затриманий та ув’язнений за кілька місяців до свого вбивства, а потім звільнений з в’язниці через півтора десятки років згідно документів словацького поліцейського архіву знайдених чеським дослідником цієї історичної постаті, Ярославом Марешом? Хоча засуджений Микола Шугай за протоколом і був уродженим колочаївцем, але дата його народження вказана двома роками пізніше за того, бандитські подвиги якого описані в виданій вперше в 1933-ому книзі Івана Ольбрахта «Микола Шугай — розбійник». Та і до Ержики, яка народила в грудні 1921-ого доньку Анну, він не повертався. До того ж дружина легендарного злочинця законно другий раз вийшла заміж за місцевого жителя на прізвище Дербак…
А ще на околицях Верхньої Колочави зберігається могила Миколи Шугая, біля якої небайдужі і зараз залишають ладанки та свічки. З-під фарби таблички і зараз проглядають цифри року народження 1897-й (на рік старший легендарного).
Всього лише ОДИН рік діяльності карпатського чи-то злочинця, чи месника-Робіна Гуда і зараз викликає так багато інтересу, адже його життєвий шлях залишається оповитим щільним муаром загадок та питань на межі між вигадкою та реальністю, на яких немає і вже не буде відповідей, бо їх надійно поховав Час.