Весна вже в самому розпалі, морози, хоч з боями, але здали свої позиції привітному теплу, тому час змивати весь накопичені за довгі холодні місяці бруд-мотлох та причепуритися перед карколомним літнім періодом вибуху життя. Згідно традиційних народних вірувань, весь цей клопіт в природі зачинає Весняний Мартин 14 квітня.
Він проходить ледь помітною ходою сонячного променя, але одразу береться до справи потужним квітневим вітром видуваючи, кришталевими дощовими струменями вимиваючи кожен куточок української землі. Ніде не сховаєшся від Мартина, крізь угледить і в полі, і в лісі, і на подвір’ї… щоб навести красу на свій весняний лад.
Недарма його ще звуть Лисогоном, адже він вважається головним покровителем та захисником цих хитрих володарів лісу. Кажуть, саме з їхніх відвідин до світанку святий починає цей день: жене лис зі старих нір, а також зачинає сезон ліньки та гону у диких тварин. Тому і кажуть в народі: на Мартина лиси нори міняють, ворони дітей купають, а жаби в болотах кричати починають.
За українськими народними повір’ями, коли лиса змінює домівку, полишаючи в старій накопичений за минулий рік бруд та паразитів, вона на деякий час сліпне, через що має голодувати, іноді до смерті, бо нема кому підтримати її до одужання. Лише сива ворона може прийти по допомогу, тричі смикнувши своїм величезним дзьобом руду на хвоста в такий стресовий спосіб активізувавши у лиси життєві сили.
От тільки разом з настанням весни та початком сезону випасу худоби у господарів починалися величезні проблеми з хижаками. Том-то і зав’язували ритуально 14 квітня вовкам пащу, щоб вберегти своє господарство від втрат. Цей ритуал полягав в зчіплянні між собою двох півнячих гребенців, та перев’язування їх для надійності мотузкою разом з примовлянням: «Як зчіплюються гребені, так змикається вовча пащека». Пастухи завжди брали цей своєрідний амулет від хижаків із собою на пасовища протягом всього сезону випасу.
Також в українських селищах цього дня було заведено палити до схід сонця в саду під яблунею зібране з усіх куточків обійстя й хати зимове сміття «на гарний врожай». Цей ритуал вважався заключним, розпочатими ще на Масляну, проводами холодів та символізував гоніння всіх слуг нечистого, що прибилися до людської осели для комфортної перезимівлі. Загалом вважається що на Мартина Весняного бувають останні морози, тому окурювання дерев для захисту молодої зав’язі — це ще й практичне питання раціонального захисту майбутнього врожаю фруктів.