Холодне дихання зими все відчутніше з кожним днем в кожному опалому листі, останніх квітках хризантем, легкій паморозі на краєчках калюж… і останній примарній надії українських дівчат на одруження в поточному році. Бо всього через пару тижнів прийдуть Заговини, а разом з ними аж до закінчення зимових свят весілля в Україні традиційно не святкувалися, бо до Святвечіра тривав сорокаденний Пилипівській піст (а яке ж то пошлюблення без щедрого м’ясницького столу, що здавна вважався запорукою багатого подружнього життя?), а потім день у день пролітали в святкових веселощах – не до додаткових клопотів.
День 14 листопада, зовсім не святковий (бо «хто святкує Пилипа, буде голий як липа») зазвичай українське жіноцтво проводило разом на заздалегідь узгоджених «сходках» в хаті однієї з-поміж них. Кожна приносила щось їстівне до загального столу, щоб не відволікатися від роботи. Адже ці посиденьки супроводжувалися ритуальним прядінням кужеля, якім розпочинався сезон прядви ниток лляних, конопляних та вовняних ниток для подальшого виробництва одягу та господарських потреб.
І хоча святкування Пилипівки традиційно було під забороною, але молодь — завжди молодь, коли є нагода зібратися купи подалі від рідної домівки з їхніми безкінечними господарськими клопотами на допомогу батькам. Тим більше, що той день тривав всього «до обіду» і Пилипівка була включена в вісім найбільших вечорницьких досвітанкових подій року, хоч і без щедрого, з огляду на піст, столу — просто дівчата приносили із собою щось вже приготоване з нехитрих страв.
Початок Холодного сорокаденного посту також в українському містичному реєстрі значився, як день дворовика (бо його осіння страда теж нарешті добігла кінця). Варто на його іменини смачно подчувати, щоб господар обійстя добре пильнував господарство та худобу. В якості смаколиків найбільш дворовик полюбляє парне молоко та буханець свіжеспеченого хлібу, які варто лишати поруч з козлом (за наявності), найшанованішої ним тварини, а як ні — то просто на ґанку в вечорі (з хати після цього виходити не можна, щоб не злякати свого надійного помічника).
Домовикові ж господарі, щоб зайняти хатніми клопотами та відволікти від звичайних сварок з дворовиком, по вечері лишали недоїдки та немитий посуд на столі, лише прикривали скатертиною («щоб у хаті, і у дворі добро водилося»).
З приказок та прикмет на 14 листопада в українському епосі донині збереглися: іній на Пилипа, будуть вівса, як липи; зграї ворон-круків каркають на зачин Холодного посту — відлигу закликають; хурделиця на перше прядіння — морозна Пилипівка; яка ніч на Пилипівку, такий день на Петрівку; як хочеш лози, то на Пилипа вози.