Богдан Хмельницький – це ім’я, яке викликає практично священний трепет у серцях. Адже це він підняти повстання проти великої Речі Посполитої, йому зобов’язане своїми свободами козацтво, на його вимогу селянство отримувало більше свобод … Перша ластівка свободи і незалежності України. Але всьому є своя ціна.
Його син і спадкоємець, ще за життя батька названий гетьманом Україні, надія і оплот українського народу виявився занадто слабкою і меркантильною особистістю для великої місії продовжувача справ Богдана. Юрій – єдиний нащадок чоловічого роду зрадив справу життя батька, а доля його стала чергою невдач і зрад.
Підписання Гадяцького договору з Річчю Посполитою, здача інтересів козацтва російської влади з Переяславським статтями, зрада російських військ під Любаром, перехід на бік Туреччини, тиранія на Малоросійських землях як ставленика османської імперії – не весь перелік «подвигів» спадкоємця великого Богдана Хмельницького.
Але всьому на світі є межа, і терпінню і прихильності вищих сил теж приходить кінець. Туреччина, розраховуючи здобути прихильність місцевого населення Правобережної Україні, поставивши на чолі правління Юрія Хмельницького, жорстоко прорахувалася. Тиранічні методи правління та непомірно зростаючий податковий тягар (що здебільшого осідав у кишенях новоявленого гетьмана) викликали незадоволення не тільки селян, козацтва, а й торгового люду, який не звик мовчати, якщо справа стосувалася його гаманця.
Так в 1685 році настав кульмінаційний момент – доставленого під конвоєм в Кам’янець-Подільськії гетьмана судом трьох османських намісників визнали винним за висунутими звинуваченнями і засудили до смертної кари. Життя своє поганий син великого батька закінчив на Турецькому мосту Кам’янця з петлею на шиї. Його тіло в знак зневаги було скинуто вниз з двадцатісеміметровой висоти в швидкі води Смотрича.