Історія

Утворений ще в XIV столітті Орден капуцинів, як більш аскетична гілка католицького чернечого ордену святого Франциска з визнанням папи римського Климента VII (1478 – 1534) від 1526, за волевиявленням його нащадка папи Климента XI (1649 – 1721) з’явився в межах нинішньої України два сторіччя потому.

Перший монастир Брати Менші пустельного життя на українській землі був закладений у Львові в 1709 році, а ще через тридцять п’ять років перші обсерванти з’являються в місті на березі Південного Бугу, де на кошти родини Калиновських зі схвалення ватажка Польської провінції капуцинів був закладений монастир. Перший час стріху братам дав фундатор будівництва Людвіг Калиновський в стінах свого замку.

Однак вже у 1748 році (через три роки після початку зведення на вінницькій землі монастирського комплексу) монахи ордену Капуцинів отримують у своє розпорядження власну резиденцію, хоча для проведення священнослужіння ще протягом тринадцяти років їм доводилося задовольнятися лише тимчасовою каплицею – головний храм на честь Матері Божої Ангельської був урочисто відкритий та освячений лише в 1761 році.

Проповідницьку діяльність, вже в якості самостійного ордена Братів Менших Капуцинів (з 1619 року) римсько-католицької церкви, ченцям судилося вести в міських стінах нарівні з домініканцями та єзуїтами, що облаштувалися тут сторіччям раніше (у 1624 і 1610 роках відповідно). Обсервантам-пустельникам дісталася для богоугодних справ найбідніша і убога частина католицької пастви Вінниці.

Після пожежі 1778 року в стінах єзуїтського монастиря виконання функції парафіяльного храму було покладено на костел Матері Божої Ангельської. На цілих вісім років головний вінницький храм капуцинів з честю виконував цю місію.

Третій розділ Польщі на кінці XVIII століття привносить новий струмінь у життя ордена Братів Менших на Україні – на підставі одинадцяти монастирів, розташованих на підвладній Російській імперії території, була створена кустодія Руської капуцинської провінції з центром у Вінниці.

Однак благоденство було не тривалим – початок гонінь на католицизм під приводом придушення польського повстання 1832 року поклало кінець масштабним планам з розширення меж ордена. Хоча вінницькому монастирю пустельників дісталася не найгірша доля (інші католицькі храми міста і зовсім були закриті) – парафія повертається в його стіни, однак Руська провінція ордену і зовсім канула в Лету разом із закриттям десятьох капуцинских монастів імперії.

Але до кінця століття (1888 рік) і останній монастир Братів Менших Капуцинів на території Російської держави був закритий. Почалася смутна для католицтва епоха в Східній Європі, коли стіни храмів божих оскверняються зброєю і мілітаристськими планами (згідно царського указу будівлю монастиря було віддано в розпорядження військових частин), а ченці змушені шукати притулку в більш лояльних до їх релігії країнах.

Храм же Матері Божої Ангельської у Вінниці діяв після цих подій аж до революції 1917 року, і хоча тиск з боку світської і клерикальної влади на громаду продовжував посилюватися, але костел виконував свою богоугодну місію.

Прихід до влади рад поставив на грань існування релігію як один із аспектів життя (в країні офіційно був оголошений атеїзм). Для храму капуцинів міста на Південному Бузі це стало останньою краплею: на початку 20-х років ХХ століття нова влада вилучає його майно, потім закриває його (1931), підсумком стає воцаріння в його стінах Тсавіахім (товариство сприяння авіації та хімічного захисту) роком пізніше.

Як не парадоксально, але Друга світова війна 1939 – 1945 років стає ковтком цілющого повітря для храму Матері Божої Ангельської – проведена його капітальна реставрація, відновлені богослужіння, а почесне місце на кафедрі обіймає колишній єзуїтський священик Марцель Високінскій (- 1959).

Багато в чому саме завдяки діяльності цього ченця-капуцина останній католицький костел Вінниці вцілів і продовжив свою діяльність у повоєнні роки. Лише через два роки після його смерті храм знову було закрито радянською владою. На цей раз його приміщеннях в насмішку чи, або в повчання розташувалося товариство пропаганди атеїзму «Знання», а замість голосу божого зазвучали комуністичні догмати.

Лише на зорі нової епохи української незалежності, коли всі перепони були усунуті і в країні оголошена свобода віросповідання, брати ордена капуцинів повернулися в рідні пенати – костел Матері Божої Ангельської було повернуто католицькій громаді міста у 1990 році, відреставрований і знову освячений в 1992.

А через десятиліття на кошти пожертвувань за сприяння голови Ордена була викуплена частина приміщень для потреб монастиря: перший поверх зі сторони вулиці Соборної – бібліотека, канцелярія, два класи і кімнати для бесіди; другий – келії та господарські приміщення (раніше за браком інших приміщень братія змушена була використовувати для життя верхні яруси костелу).

Зараз при підтримці як католицької громади, так і місцевої адміністрації вінницький Монастир Братів Менших Капуцинів із храмом Матері Божої Ангельської знову здобуває свою колишню аскетичну величі. Так у 2003 році була проведена реставрація зовнішніх і внутрішніх інтер’єрів будинку.

Архітектура

Замкнутий периметр комплексу обсервантів-пустельників у місті на березі Південного Бугу створений завдяки з’єднанню об’єму храму з двоповерховою п-образною будовою монастиря по осі центрального входу і східному боку трансепта, утворюючи внутрішній квадратний в периметрі замкнутий двір. Єдиною декоровою прикрасою зовнішніх фасадів монастиря є прості наличники над невеликими прямокутними обсягами віконних прорізів.

Зовнішнє оформлення перлини вінницького комплексу монастиря Братів Менших Капуцинів – трехнефного двоярусного костелу Матері Божої Ангельської, виконаного у формі латинського хреста з каплицею праворуч від центрального входу на терасі з двухмаршевими симетричними сходами – є відображенням аскетичності життя його Ордена, де простоту тосканського ордера головного фасаду підкреслюють лише дві фігури святих на фронтоні і скульптура пресвятої Діви Марії над головним входом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 12.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або трасою Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград), а потім, не виїжджаючи на об’їзну, до вулиці Соборної, уздовж якої розташований монастир.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім по вулиці Соборній до монастиря Братів Менших Капуцинів.