Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Маленька, але велика хитрість

Хранителі віри завжди ревно ставляться до честі своєї твердині. Суперництво між храмами за красою, за масштабами, за часів існування та кількістю чудових діянь можно порівняти лише з конкурсом краси, коли лише ім‘я найдостойнішою не сходить з вуст, а всі віце… швидко стираються з пам‘яті.

Для архітектора ж, як для будь-якого батька, його дітище – найкраще і прекрасне, і кожна риска з такою любов‘ю відмальована у тиші темних ночей його гідна найвищої нагороди і похвали. Але життя бере своє і в гру вступають якісь меркантильні чи етичні питання… Ось і доводиться автору всіма правдами і неправдами рятувати життя свого творіння.

Місто Харків. Перша чверть XIX століття. Новозбудований Успенський собор. Тут і золотоглаві куполи на високих барабанах, і монументальність споруди, і пишність внутрішнього оздоблення… але головного немає. Мовчазно височить ця красуня серед харківських вулиць. Який же це собор без дзвіниці? Ось вирішили городяни подарувати соборові його голос, який розлітався б на багато верст в окрузі. Проектування дзвіниці доручили професору архітектури Харківського університету Євгену Олексійовичу Васильєву.

Робота була виконана на славу, і дзвіниця вийшла одночасно витонченою та монументальною. Так от одна заковика – її висота перевищувала аж на вісім метрів дзвіницю Івана Великого в Москві. Міська влада злякалася за настільки явне домінування над столицею, що завзято дотримувала своєї гідністі, і за переказами її голова Ломакін проект наказав переробити.

Васильєв, не встоявши під натиском, на зборах здав свої позиції, але у тиші своєї майстерні наодинці з проектом своєї дзвіниці-красуні рішення своє змінив. На наступне засідання будівельної комісії був наданий колишній проект з тією лише зміною, що була вказана поярусна висота без сумарної. Ось тоді дзвінкоголоса і отримала путівку в життя з загального схвалення (в тому числі і Ломакіна).

І донині дзвіниця Успенського собору зустрічає подорожуючих у самому серці Харкова, як символ маленької хитрості, яка врятувала красуню від перетворення в безликий чудовисько, хоча скептики і стверджують, що це всього лише легенда, а дійсно існуючий підпис тодішнього міського голови на збереженому до наших днів проекті – всього лише віза ознайомлення.

Коментар

Залишити коментар

Відповідь на Маленька, але велика хитрість