Успенський собор у Харкові

Історія

Харківський Успенський кафедральний собор Успенський собор Харкова

Перша документальна згадка про будівництво дерев’яної церкви на честь Успіння Богородиці для соборних цілей в місті Харкові при активному сприянні місцевої пастви і міського воєводи відноситься до 1658 року (її згадано у зв’язку зі звітом про завершення її будівництва).

Побудований на швидку руку храм незабаром прийшов в непридатність. Місту потрібно нова більш простора будівля соборної церкви, яку було вирішено зводити з каменю в п’ятдесяти метрах від попередньої. Освячена новозбудована церква Успіння Пресвятої Богородиці була в рік 1688 від Різдва Христового, при цьому на місці старого храму ще більше століття стояла дерев’яна каплиця в пам’ять про перший оплот християнства на харківській землі.

Східний фасад харківського Успенського собору Східний фасад харківського собору

Пожежа 1733 залишила від соборної міської церкви лише голе попелище між обгорілих стін. Але стараннями приходу на чолі з протоієреєм Григорієм Олександровим вже через рік храм знову засяяв усіма променями своєї первозданної краси: свій п’єдестал зайняли маківки із золоченими хрестами, повністю відновлено внутрішнє оздоблення, дах вкрито жерстю.

У другій половині XVIII століття стало ясно, що пожежа і час не пройшли безслідно для кам’яних стін храму – дім Божий почав руйнуватися, не дивлячись на всі старання його зберегти. Тому було прийнято рішення про спорудження нового Успенського собору на старому місці, і в 1771 році 14 травня при закладці першого каменя будівництво було освячене. Гроші на богоугодну справу збирали всім світом – тут і жертвування парафіян, і подаяння, і церковні кошти.

Будівництво було вдало завершено в 1777 році, але освячено перший престол в ім’я казанської ікони Божої Матері лише навесні наступного року. Освячення ж головного церковного престолу відбулося лише в 1780 році, приурочене до заснування Харківської губернії. Внутрішні оздоблювальні роботи в храмі тривали ще три роки.

Олександрівська дзвіниця харківського кафедрального Успенського собору Олександрівська дзвіниця Успенського собору

Дорога будівництва найвищої дзвіниці Російської імперії на честь перемоги у війні 1812 року довжиною в двадцять сім років почалася в 1821 році після рішення зборів харківського приходу. Ім’я ж їй вирішено було дати на честь царя-переможця – Олександрівська, а проектування і нагляд за веденням будівельних робіт – доручені професору архітектури Харківського університету Євгену Олексійовичу Васильєву (1778 – 1833), справу якого продовжив професор того ж університету, а пізніше і перший міський архітектор Харкова, Андрій Андрійович Тон (1800 – 1858).

Головний престол дзвіниці Успенського собору на честь Богоявлення був освячений 5 листопада 1833, трохи пізніше в тому ж році – приділ на честь Святої Параскеви-П’ятниці. Після хресного ходу від Покровського храму, що був на той час соборним, до Успенського було створене окроплення і підняття вінця дзвіниці – п’ятиметрового хреста вагою чотириста кілограмів.

Для задоволення клопотання архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія (1800 – 1857) від 1846 року Священний синод прийняв рішення про повернення статусу кафедрального православного храму Харкова Успенському собору.

Будівля харківського Успенського кафедрального собору Будівлю Успенського собору в Харкові

Влітку 1862 року найвища архітектурна домінанта міста – успенська дзвіниця – отримала нову прикрасу – чотири циферблата французького виробництва. А роком пізніше місце самого великого дзвону на ній зайняв шістнадцятитонний гігант – подарунок заводу братів Рижових.

Наприкінці XIX століття харківський Успенський собор отримав каплицею, присвячену спадкоємцеві престолу і освяченої на честь Святого Миколая, з іконостасом і срібним дзвоном вагою триста кілограмів.

Перші роки радянської влади ознаменувалися для колишнього кафедрального собору епохою занепаду: собор закрито (1924); в будівлі розміщується радіостанційне обладнання, при установці якого знищені унікальні фрески (перша половина 1920-х), церковне майно конфісковано (1920-е), куполи зруйновані (1929).

Воєнні роки, які не завдали значної шкоди Успенському собору, змінилися перестуком швейних машин і запахами фарби цехів, що розмістилися в його стінах в перші повоєнні роки.

Купола харківського Успенського собору Купола харківського Успенського

50-ті ознаменувалися для оплоту православ’я початком відродження: проводяться ремонтні роботи самого храмового комплексу (обробка зовнішніх стін, заміна покрівлі), часткові реставраційні роботи Олександрівської дзвіниці (перекритий позолотою купол, замінені годинник).

Але у всій своїй красі пам’ятник архітектури заблищав у середині сімдесятих після комплексної реставрації 1972 – 1975 роки, в ході якої були укріплені фундамент і стіни, відновлені раніше знищені куполи, своє місце посіла зовнішня обробка фасадів, частково виконані роботи по відтворенню внутрішнього планування і декору.

У перший день зими 1986 року в стінах Успенського собору відчинив двері Будинок камерної музики з залом на 472 посадочних місця, а чотирма роками пізніше (1990 рік) до храму повернулися богослужіння, які однак носили періодичний нерегулярний характер. Лише в 2004-му харківська міська адміністрація передала храмовий комплекс у володіння Української православної церкви. Рішення було виконано частково – із обумовами про використання приміщень собору за узгодженим графіком для концертів органної музики Харківської філармонії.

Архітектура

Храм

Олександрівська дзвіниця харківського Успенського кафедрального собору Олександрівська дзвіниця Успенського собору в Харкові

Спочатку дерев’яна харківська церква на честь Успіння Богородиці, побудована в 1658 році, являла собою однопрестольний невеликий храм з мінімальною декоративною обробкою.

Кам’яний храм, споруджений поруч в 1688 році вже являв собою п’ятикупольний хрестоподібний дім Божий під гонтовим (дерев’яна подоба черепиці) дахом, яка була замінена жерстяним покриттям після пожежі 1733-го, з кам’яною ж дзвіницею. Куполи вже в той час були покриті червленим золотом.

У нинішньому відновленому автентичному виді споруди 1771 – 1777 років Успенський собор у Харкові представляє собою цегляну штукатурену будівлю прямокутну в периметрі. З точки зору організації планування – це п’ятиглавий, чотири малі з яких в перспективі повторюють високий барабан, напівсферичне оформлення з ліхтарем і лучковичним завершенням центрального з них, тринефний на підпружинених арках храм, з’єднаний в західній частині з Олександрівською дзвіницею.

Успенський храм Харкова Успенський храм

Внутрішнє оздоблення, звільнене від пізніших нашарувань, постає у всій красі обробки з штучного мармуру та розпису напівциркульних склепінь.

Витриманий в стилі бароко зовнішній декор підкреслено характерними елементами обробки: крептовка фасадів, пілястрове членування, арочні вікна з лучковичним на першому і трикутним – на другому поверхах сандриком, використання наличників в обрамленні віконних обсягів, меж’ярусниі карнизи, рустовка контрфорсів, скошені кути, барельєфна обробка.

Дерев’яна огорожа, якої був спочатку храмовий комплекс при будівництві, була замінена на ковану на високому цегляному постаменті, членованную стовпчиками з капітелями коринфського ордера, в 1791 році.

Дзвіниця

Дзвіниця харківського кафедрального Успенського собору Дзвіниця Успенського собору Харкова

Для підтримання об’єму цегельної оштукатуреної з використанням крихти білого доломіту Олександрівської дзвіниці заввишки 88,9м знадобився кам’яний фундамент шириною 6,5м.

Класичний стиль оформлення її п’ятиярусного обсягу виражено за допомогою використання різних об’ємів кожного ярусу: двоповерховий перший ярус з глухими вікнами і пілястрами тосканського ордеру в периметрі прямокутний, другий з черирехколонним портиком по осях – квадратний, верхні три – круглі, але в кожного з них своя декоровая обробка – третій має двоколонний портик, четвертий – розділено напівколонами, п’ятий – карниз над циферблатами годинників.

Крім того, нижні три яруси над напівкруглим об’ємом арочних прорізів прикрашені трикутним сандриком. Завершенням цієї пишноти ж служить маківка з лускатим позолоченим покриттям.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Університетська, 11.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону), М26 (Е105) (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Е105) (Харків – Бєлгород) в центр міста до вулиці Університетської, уздовж якої розташовано Успенський собор.

Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі до Харкова, потім орієнтир – станція метро Радянська, від якої по Сумській вулиці дійти до Радянського провулка, який межує з Успенським собором або орієнтуватися на вулицю Університетську, уздовж якої розташовано храм.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Успенський собор на мапі

Обговорити статтю в спільноті