Історія
Головною перемогою Росії за Кючук-Кайнарджийським мирним договором від 10 липня 1774 року, крім політичного закріплення чорноморських кордонів імперії, які значно розширилися на південь, було придбання у власність унікальною за своїми природно-кліматичними характеристиками частинки суші – Кримського півострова.
Зовсім небагато часу знадобилося російської аристократії, щоб розпізнати в нових територіях Чорноморську перлину, яка могла б суперничати за лікувальними властивостями з кращими європейськими курортами. Так на узбережжі одна за однією з’являються розкішні літні дворянські резиденції.
У селищі Кучук-Ламбат їх представницею стає замок у стилі ампір генерал-лейтенанта Андрія Михайловича Бороздіна (1765 – 1838), який на зорі XIX століття прикрасив собою підступи до мису Плака, а ще через кілька років занурив його в зелень тропічного парку.
Перейшовши по спадку у власність другого чоловіка дочки Андрія Михайловича – князя Олександра Івановича Гагаріна (1801 – 1857) – Кучук-Ламбатський палац настільки полонить уяву свого нового власника, що своє нове життя він вирішує будувати в його благодатним тиші разом з новою дружиною Анастасією Давидівною в дівоцтві Орбеліані (1825 – 1907).
Але доля часто вносить сумні корективи в людські плани – генерал-губернатор Кутаїсі Гагарін гине в далеких грузинських землях в 1857 році, і у кримській фамільній резиденції, яка обіцяла стати райським для двох куточком, оселяється самотня вдовина печаль княгині Анастасії Давидівни.
Відтепер і до самої смерті княгині Гагаріної тут все було пронизано сумною тугою про минуле швидкоплинне щастя, яке лише на чотири роки осяяло життя грузинської красуні Тасо і кануло у вічності, залишивши на згадку лише улюблений чоловіком шматочок Криму.
На порозі вісімдесятиріччя Анастасія Давидівна задля здійснення мрії покійного чоловіка починає в 1902 році будівництво палацу на місці Кучук-Ламбатським замку, а по його закінченні – залишає цей суєтний світ з почуттям добре виконаного обов’язку, залишивши на кримському узбережжі в пам’ять про свою любов чудовий палац княгині Гагаріної.
У 1907-му родовий палац переходить у володіння племінниці княжни Тасо – Олени Тархан-Моураві (- 1922), яка не дивлячись на всі лихоліття першої чверті ХХ століття (Перша світова, революція 1917, Громадянська війна) до самої кончини продовжувала жити в його стінах, хоча на заході життя і займала лише дві кімнати в будинку, який колись повністю їй належав.
В інших же приміщеннях колишнього палацу княгині Гагаріної розташувався будинок відпочинку санаторного типу, який і зараз під вивіскою «Утьос» приймає в свої обійми стражденних, які потребують цілющих властивостей кримського гірського повітря та ніжного дотику кришталево чистої чорноморської води.
Архітектура
Раціональна простота модернізованого романського стилю палацу біля мису Палака, зведеного за проектом архітектора Миколи Петровича Краснова (1864 – 1939), підкреслена переходом різнорівневих об’ємів частин будівлі, що варіюються від одного до трьох поверхів із збереженням загального декорового оформлення: рубані зубці півкола веж і прямокутного північного корпусу, кам’яна рустовка кутів і наличників, арочне завершення дверних і віконних прорізів, висота стрілчастих шатрових дахів.
Особливим штрихом зовнішнього оздоблення служить скульптурна група над центральним входом – герб князів Гагаріних під надійним захистом лицарів у бойових обладунках і могутність латинських символів стародавнього девізу «В давнині – сила».
Внутрішнє оздоблення палацу, що збереглося лише частково, – це італійський мармур і венеціанські дзеркала, німецька черепиця та цінна деревина з далекого Сибіру, а ще безліч унікальних предметів інтер’єру від кришталевих люстр до меблів з червоного дерева, і звичайно унікальна приватна бібліотека, що канула в пучині Другої світової.
Пам’ятки
Ландшафтний парк Кучук-Ламбатської садиби, що змагався за видовим розмаїттям під час свого заснування зі знаменитим Нікітським ботанічним, розкинувся на площі в двадцять гектар. Зараз на його просторах виростають більше двохсот різновидів рослин з усіх куточків земної кулі від Америки до Африки і від Японії до Середземномор’я.
Візантійська церква Олександра Невського, виконана в південній частині парку з діориту в період зведення палацу, служить гідним завершенням скорботного шляху кипарисовій алеї до сімейної усипальниці Бороздіних та Гагаріних, де знайшли свій вічний земний спокій ті, хто вклали свою душу в перлину відому під назвою «палац княгині Гагаріної».
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, селище Утьос, вул. Княгині Гагаріної, 5.
Посилання
- Історичні факти. Народжений коханням
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М18 (Е105) (Севастополь – Ялта – Сімферополь) до повороту в районі селища Пушкіно (між Алуштою і Ялтою) в напрямку санаторію «Карасан» на південь. Гірський серпантин виведе до стоянки санаторію «Утьос».
Громадським транспортом до зупинки Пушкіно (між Ялтою і Алуштою), а потім досить тривала прогулянка (близько 40 хвилин) в напрямку санаторію «Карасан» на південь. Дорога приводить до стоянки санаторію «Утьос».