Історія
Свято-Нікольський храм Севастополя
Кримська війна 1853 – 1856 років, коли на невеликому клаптику землі в Криму вирішувалася доля держав, а розмінною монетою служила людське життя, щедрою рукою покладене на вівтар бога війни. Сотні тисяч воїнів-захисників – ось трагічний результат 349-денної оборони Севастополя 1854 – 1855 років.
Невтішний підсумок Паризького конгресу, що почався 13 лютого 1856, тим не менше аніскільки не ублагав мужність і подвиг полеглих російських солдатів, які життям заплатили за Крим. Їх покалічені тіла в обложеному місті знаходили своє останній земний притулок в братських могилах плечем до плеча, як билися вони за рідну землю – так з‘явилися на Північній стороні Севастополя величезні поховання на Михайлівському кладовищі, потім на західному схилі Куриної балки, і в підсумку на вершині її південного схилу – Братське кладовище.
Безпрецедентна мужність захисників знайшла відгук по всіх просторах величезної Російської імперії, серед усіх верств населення, і вже через півтора року після початку збору коштів на спорудження храму (18 березня 1856 року) на вершині пагорба Севастополя починається будівництво храму-пам‘ятника на славу Святителя Миколая.
Севастопольське Братське кладовище і Свято-Нікольський храм
Розробка початкового проекту для спорудження храму на Братському кладовищі була доручена архітектору Андрію Івановичу Штакеншнейдеру (1802 – 1865), проте вже затверджений проект був перероблений і втілений в життя Олексієм Олександровичем Авдєєвим (1819 – 1885), у нагороду за що він отримав звання академіка архітектури.
Офіційною датою початку будівництва церкви за наказом імператора всеросійського Олександра II (1818 – 1881) на вершині севастопольського пагорба вважається 5 вересня 1857, а рівно два роки опісля вона була урочисто відкрита, хоча і освячена лише в 1870-му після закінчення внутрішніх робіт у присутності генерал-адмірала Великого Князя Костянтина Миколайовича (1827 — 1892).
З тих пір Свято-Нікольський храм Севастополя – творіння А.А. Авдєєва – став місцем масового паломництва в якості великої всеросійського святині мужності і самопожертви, особливо в дні заупокійної літургії з панахидою по загиблим воїнам (29 серпня – Усікновення голови Івана Предтечі).
Північний фасад севастопольського Свято-Нікольського храму
Внутрішні інтер‘єри церкви, яка в народі отримала ім‘я “каплиці Миколи Морського” або каплиці-піраміди, в первинному проекті мали масляний фресковий розпис пензля групи художників у складі М.Н. Васильєва (1826 – 1900), А.Е. Корнєєва (1833 1900), А.Д. Литовченко (1835 – 1890). Образ Спасителя над головним входом зобов‘язаний своїм створенням руці Ф.А. Бруні (1699 – 1775). Але в 1886 році під час свого відвідування Севастополя імператор Олександр III (1845 – 1894) знайшов їх у незадовільному стані – солоне чорноморське повітря зробило свою чорну справу – фарби “попливли”.
У наслідку цього було отримано найвищу вказівку про заміну фрескового розпису мозаїкою. В якості майстерні по здійсненню робіт в храмі-пам‘ятнику воїнам-захисникам міста Першої оборони року Кримської війни була обрана венеціанська майстерня Антоніо Сальвіаті (1816 – 1890), а куратором реставраційних робіт призначено інженера-полковника Яківа Петровича Семенова (- 1921). За основу ж були узяті картонні замальовки художника Михайла Миколайовича Протопопова (1860 – 1927).
Хрест Свято-Нікольського храму Севастополя
Роботи тривали шість років і були закінчені в 1893 році.
Традицію паломництва російських царів до Братського кладовища та Свято-Нікольського храма при відвідуванні Севастополя продовжив Микола II (1868 – 1918) з родиною, який в знак особливої поваги до святині після здійснення літургії обійшов храм хресним ходом.
Революція 1917-го внесла зміни в устрій внутрішнього життя церкви над Братському кладовище (його закрили), але сама будівля вціліла на відміну від багатьох інших, які полягли в руїнах під безжалісною рукою атеїзму.
Наступний удар нанесла по Свято-Нікольському храму Друга світова (1939 – 1945), коли в ході військових дій під час 250-денної оборони кулями була пошкоджена зовнішня обшивка стін, витрачено половина мозаїки, обрушена верхня частина піраміди, яка поховала під своїми уламками вінчальний діорітовий хрест, що розколовся на три частини.
Східний фасад Свято-Нікольського храму Севастополя
Відновлювальні роботи в церкві над Севастопольською бухтою в рамках програми по збереженню пам‘ятників архітектури Української РСР були розпочаті в 1968 році після розробки проектно-кошторисної документації під початком Василя Степановича Смолянінова. Основний же їх обсяг був виконаний в період з 1971 по 1974 роки. У підсумку зовнішній вигляд будинку знайшов свій первинний вигляд, а ось внутрішні інтер‘єри так і не були завершені до кінця (найбільшої шкоди зазнала мозаїка бічних конх – 95%).
Під кінець 1988 року (19 грудня) в стіни Свято-Микільського храму-піраміди нарешті повернулася духовне життя – рішення Севастопольської міської ради про передачу святині Православній церкві для виконання богослужінь, яке було закріплено остаточно передачею будівлі храму у власність православної громади в 1994 році, в руках якої вона знаходиться і понині.
Роботи по відновленню оплоту віри тривають і нині. Так в серпні 2012 року нарешті зайняв своє місце вінчальний хрест (раніше була встановлена тимчасова копія), а так само знята для реставрації частина облицювальних плит зовнішніх фасадів. Так що твердиня йде впевненими кроками до свого повного відродження.
Архітектура
Вершина піраміди Свято-Микільського храму Севастополя
Архітектурна домінанта севастопольської Північної сторони, що потопає в зелені Братського кладовища, являє собою усічену піраміду з квадратною основою (20,25 м х 20,25 м) з білого інкерманського каменю, висота якої становить 27м.
Гармонійним завершенням її вершини є гранітний хрест, початковий варіант якого важив без малого шістнадцять тонн (нині його осколки лежать біля підніжжя храму на мармуровому майданчику з траурною стрічкою).
Розташований на висоті шістдесят п‘ять метрів над рівнем моря пірамідальний обсяг Свято-Нікольського храму покоїться на високому постаменті, оправленому в рустовані плити полірованого граніту та інкерманського каменю.
Посередині кожної з чотирьох зовнішніх граней піраміди виступають ризаліти з фронтонами під двосхилим дахом. З півдня і півночі в них облаштовані флорентійські круглі вікна, із заходу – арочний вхід з мозаїчним зображенням Спасителя над дверима ажурного лиття, а зі сходу – глуха апсіда із зображенням сцени отримання благої звістки міроносцамі від Ангела з висловом “Воста, несть зде”.
З боків ризалітів на п‘ятдесяти шести чорних гранітних плитах викарбувані безсмертні назви всіх частин і військових формувань (з точним числом людських втрат і часу прийняття участі в операціях), що захищали Севастополь під час оборони 1854 – 1855 років.
Пам'ятні плити севастопольського Свято-Нікольського храму
У внутрішній об‘єм піраміди вдало вписаний хрестово-купольний храм у візантійському стилі, де масляні фрески поступилися місцем мозаїчним панно венеціанських майстрів із збереженням максимальної автентичності малюнка.
Обробку нижньої частини стін храму складають облицювальні плити чорного мармуру з іменами всіх офіцерських чинів загальною чисельністю 973 передчасно обірваних життів, які знайшли свій вічний спокій на теренах Севастополя під час першої оборони міста.
Згідно початкового плану Свято-Нікольський храм-пам‘ятник розташовується на восьмикутному мощеному майданчику з клумбами під надійним захистом невисокої огорожі і гармат, звернених у бік міста своїми жерлами – трофейної зброї часів Кримської війни.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Богдановича.
Офіційний сайт: hram-flot.ru
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) до повороту в районі аеропорту на дорогу Т27-07, яка переходить по місту в вулицю Челюскінців. Далі повернути на вулицю Богдановича – місцерозташування Свято-Нікольського храму.
Громадським транспортом до Севастополя (з / д, авто – вокзали) потім громадським транспортом (тролейбус, автобус, катер) від пл. Нахімова до Північної сторони міста, звідки вздовж вул. Леваневського, а потім вул. Челюскінців. Повернути на вулицю Богдановича, де розташовується Братське кладовище з домінуючий над ним Свято-Нікольський храм.