Історія

Великий бульвар – улюблене місце прогулянок відпочиваючої севастопольської публіки – з його альтанкою «Грибок» на південному сході раптом перетворився в одне з грізних укріплень, призваних у строй з початком літньої компанії 1854 – тут розмістився Четвертий бастіон.

Однак, не дивлячись на початок зведення перших фортифікаційних споруд на Бульварній висоті, до моменту висадки коаліційних військ у вересні 1854 року вони так і знаходилися в незавершеному стані, представляючи собою легку мішень у разі негайної атаки ворожими військами.

Диспозиція при цьому була така: лівий фланг прикривав ледь помітний насип з ровом в пів-метра глибиною, правий був укріплений чотирнадцятьма 24-фунтових гарматами-карронадами, а південний схід захищала батарея у два двадцатічетирех фунтових знаряддя (все назване озброєння взято з суден «Пілад» і «Андромаха»). При цьому всю довжину колишнього бульвару від батареї «Грибок» до лівого флангу обороняв кам’яний завал для збройової стрільби. Підступи до вихідного кутку Четвертого бастіону ж являли собою відкриту пологу місцевість з домінуючою Рудольфовою висотою, що оцінило командування коаліції, заклавши в ніч на 27 вересня 1854 напроти бастіону чотиристаметрову траншею.

Таким застав стан справ на Бульварному пагорбі головний інженер оборони Севастополя Едуард Іванович Тотлебен (1818 – 1884). Усвідомлюючи складність ситуації, він негайно віддав розпорядження щодо закладки на ключовий висоті (звідси подавалися сигнали до стрільби та інформування головного спостережного пункту на Морський бібліотеці) трьох батарей в надії на зволікання супротивника з атакою.

Швидке втілення наказів головного військового інженера в життя забезпечило російській стороні на дату першого бомбардування (5 жовтня 1854-го) вогневу перевагу і перемогу над французами, знаряддя яких були змушені припинити об одинадцятій стрілянину з огляду на підрив двох порохових складів.

Проте надалі доля приготувала Четвертому бастіону важку долю – не дивлячись на улаштування нових батарей і банкету за контр-ескарпом, знищення зеленого масиву для поліпшення огляду, дооснащення каменеметальними фугасами і новими знаряддями, 21 жовтня війська ворога після потужної вогневої атаки 20-го, в ході яких укріплення понесли значні людські і технічні втрати, а батарея Костомарова – стерта з лиця землі, базувалися вже в ста сорока метрах від укріплень Бульварною висоти.

Кримська війна набирала обертів, але штурмувати укріплення коаліційні війська не вирішувалися, не дивлячись на невтішні для російської сторони підсумки Інкерманської битви від 24 жовтня 1854 року. Їх нова тактика, крім бомбардування, тепер включала мінні роботи в підземеллях для підриву зовнішньої лінії оборони бастіону.

Але своєчасна і професійна робота російських саперів на чолі з штабс-капітаном Олександром Васильовичем Мельниковим (1827 – ?), які вжили превентивні заходи (контрподкопи і камуфлети), сплутали ворогові всі карти. Так перший підрив французької мінної галереї 22 січня 1855 коштував ворогові десятків життів і місяців роботи, коли був знищений тунель, що проходив в сорока метрах від лінії оборони.

Основний удар другого бомбардування Севастополя (28 березня 1855 року) був спрямований безпосередньо на Четвертий бастіон, в результаті чого він поніс значні збитки в людській силі, а так само вибули з ладу вісім гармат і значна частина укріплень. Завдяки особистому прикладу керівника другої лінії оборони Федора Михайловича Новосильського (1808 – 1892) усі фортифікаційні споруди в стислі терміни були відбудовані наново.

Нова загроза перед російськими захисниками Бульварною висоти стала на початку квітня 1855-го в наслідок захоплення ворогом підступів з боку вузької височини перед редутом Шварца (між Міським яром і Заміською балкою). Тому для захисту лівого флангу бастіону в терміновому порядку силами волинців, екатерінбуржців та суздальців була споруджена лінія контр-апоршей з мортирним озброєнням, яка сослужила погану службу своїм будівельникам — через захоплення і дев’ятиденне володіння нею французькими військами російська армія зазнала втрат у півтори тисячі вбитими і пораненими.

На останній штурм 27 серпня 1855 було відряджені п’ять тисяч вісімсот чоловік коаліційних військ, але люта захист П’ятого бастіону, падіння якого повинно було стати трампліном для штурму Четвертого, сплутала плани Жан-Жака Пелісьє (1794 – 1864). Бастіон на Бульварній висоті так і не був узятий штурмом.

Давно канули у вічність гарячі сутички та дим порохових залпів, коли до відзначення п’ятдесятої річниці героїчної оборони Севастополя 1854 – 1855 років на бульварі, який тоді носив ім’я одного зі своїх захисників Льва Миколайовича Толстого (1828 – 1910), був споруджений монумент захисникам Четвертого бастіону.

Пізніше, вже під назвою Історичний, бульвар отримав своє південне завершення – гарматні дворики редуту зі справжніми гарматами тих далеких часів і бетонно-канатною імітацією їх технічного оснащення

Архітектура

Комплекс пам’яті, присвячений мужнім захисникам Четвертого бастіону, завершує собою південний край Історичного бульвару, яку вони так самовіддано захищали в спекотні дні першої оборони міста. Він включає в себе відтворений редут і стелу-пам’ятник.

Гарматні дворики редуту – практично повномасштабна копія аналогічних оборонних споруд середини XIX століття, які застосовувалися при захисті укріплення – являють собою виконану з бетону по периметру огорожу турами (плетені кошики з землею) із завершенням з мішків з піском, внутрішній простір якого займає справжнє крупнокалиберное знаряддя тих далеких часів загальним числом вісім.

Пам’ятник ж Четвертому бастіону – невисока гранітна стела, увінчана російським богатирським шоломом з лаконічним написом на фасаді з найменуванням укріплення, а із зворотного боку – перелік усіх частин, які брали участь в його обороні.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Історичний бульвар (південна частина).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) після Ялтинського кільця – Балаклавське шосе. Після по місту – пр. Генерала Острякова – вул. Маршала Бірюзова – вул. Миколи Музики – вул. 4-го бастіону. Від площі Ушакова починається пішохідний Історичний бульвар, в самій далекій точці від входу якого знаходиться комплекс пам’ятників Четвертого бастіону.

Громадським транспортом до Севастополя (з/д, авто – вокзали), міським транспортом від яких в бік Старого міста до пл. Ушакова. Тут бере свій початок Історичний бульвар.