Історія

Сховище культурної спадщини, збиране поколіннями цінителів прекрасного, средь стін, де час завмер в легкому помаху руки й тремтінні осіннього листя, дзюрчанні струмка по весні і теплоті першого ранкового сонячного променя – Севастопольський художній музей ім. М.П. Крошицького.

В кінці XIX століття Севастополь переживає, як втім і вся Російська імперія, епоху піднесення і розквіту, який неодмінно позначається на зовнішньому вигляді міста як однієї з головних його складових. Так саме на рубежі століть тут з’явилися стрункий ажур головних вулиць і золото більшості церков, причому кожна архітектурна складова – унікальна перлина в дорогому намисті.

Чого варта лише будівля навпроти театру ім. Луначарського, яка, перебуваючи в одній лінії з іншими по проспекту Нахімова, незмінно зачаровує своїм унікальним пишним декоровим вбранням, хоча і була побудована в 1899 році як банальний прибутковий будинок з квартирами для здачі в найм.

Будинку судилося служити меркантильним цілям трохи більше чверті століття, щоб у 1925-му стати храмом мистецтва після трирічних поневірянь передової інтелігенції міста по інстанціях з клопотанням про створення на теренах головної бази Чорноморського флоту власного художнього музею.

Перші експонати майбутньої колекції, що представляли полотна роботи пензля російських майстрів другої половини XIX – початку XX століть в кількості дев’яноста двох штук, були отримані з московського Центрального музейного фонду головного управління науковими, художніми та музейними закладами в 1925 році.

Офіційне ж відкриття тоді ще Севастопольської картинної галереї відбулося 6 листопада 1927 року, коли в просторих залах зайняла своє місце експозиція із п’ятсот творів мистецтва, зібрані по крихтах з приватних зібрань Москви, Санкт-Петербурга і Криму, націоналізованих після Громадянської війни 1917 – 1923 років.

У важкі роки Другої світової тисяча найцінніших експонатів вціліла лише завдяки активним діям з їх порятунку директора галереї Михайла Павловича Крошицького (1894 – 1972), під керівництвом якого з обложеного міста колекція була окружними шляхами переправлена в далеке сибірське місто Томськ в 1941 році, щоб повернуться в рідні пенати чотири роки потому, коли гуркіт бойових дій на Кримському узбережжі вже стих.

Друге ж урочисте відкриття картинної галереї по проспекту Нахімова відбулося в 1956 році завдяки невсипущим турботам свого ангела-хранителя, а за сумісництвом директора, М.П. Крошицького.

Цінність експозиції севастопольського храму образотворчого мистецтва, що розширюється рік від року, була визнана на державному рівні присвоєнням звання Художнього музею в 1965 році

А через чверть століття (1991 році) колекції музею, що налічувала вже близько дев’яти тисяч експонатів, було присвоєно ім’я її творця і рятівника Крошицького, яке вона з гордістю носить і понині продовжуючи славні традиції, закладені Михайлом Павловичем на зламі ХХ століття.

Експозиція

Нині севастопольський художня галерея – одна з перлин українського музейного зібрання, створена протягом століття з творів дореволюційних приватних колекцій столичних ціновувателів мистецтва Коровіна і Руманова, Солдатенкова і Зубалова, Вишнякова і Касьянова, Корніловської і Ісаджанова, Вітмера і Колесникова, Бідермана і Плотнікова, Грамматікова і Чайковського, Висоцького і Цетліна, Гавронського і Гучкова, Морозової і Харитоненко, а так само членів імператорського прізвища.

Різноманітність за художньою та історико-культурною цінностю, за манерою виконання і сюжетом графіка, скульптура, полотна, предмети декоративно-прикладного мистецтва Художнього музею ім. М.П. Крошицького і складає унікальність севастопольського збібрання, де шедеври, дбайливою рукою мистецтвознавця розподілені по відділах, створюють неповторну мить епохи в ажурі рамки декорових елементів.

Архітектура

Сама підкреслена асиметричність чотириповерхової будівлі Художнього музею в Севастополі з ліхтарем і аркою в правій частині і балконами — зліва, створеної в стилі еклектики, де фасад надійно охороняють атланти і маскарони, а міжповерховий простір членують колони всіх видів ордера, де кожен ярус має власний неповторний ажур з архітектурних елементів, а ряди віконних прорізів, чергуючись з прямокутних на арочні, зменшують свій розмір, прагнучи в небеса, створюють унікальний архітектурний вигляд, що виділяє його серед інших.

Додаткова інформація

Адреса: м. Севастополь, пр. Нахімова 9.

Тел.: (0692) 54-31-25.

Офіційний сайт: www.sevartmuseum.info

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь). По місту: Балаклавське шосе – вул. Генерала Остякова – вул. Олега Кошового – вул. Миколи Музики (змінює назву на вул. 4-го бастіону) – пл. Ушакова – вул. Леніна – пр. Нахімова.

Громадським транспортом до Севастополя. Від вокзалів у напрямку старого міста до зупинки «Площа Нахімова». П’ята будівля ліворуч – Художній музей.