Ай-Петрі

Історія

Ай-Петринська яйла. Вид з боку Воронцовського палацу Ай-Петринська яйла. Вид з боку Алупкінського палацу

Гірська гряда, що перегороджує шлях північним вітрам до вузької смужки землі обітованої Кримського півострова відомої на весь світ своїм унікальним м‘яким кліматом з його прозорою чистотою повітря, дивовижними для цих широт субтропічними рослинами і м‘яким покривалом Чорного моря – яйла (літнє пасовище), яка в районі Алупки носить ім‘я Ай-Петрі за назвою прямовисної скелі (гора святого Петра), що нависає над придорожнім шосе.

Народжена в долині вулканів мільйони років тому (тріасовий і юрський періоди), коли землю ще населяли динозаври, ця частина кримського гірського масиву застигла скам‘янілими гострими списами, щоб через тисячоліття послужити ложем для родючого шару, де з‘являться великі луки і вузька нитка лісу.

На зорі колонізації півострова в ці землі прийшла людина, щоб у підніжжя грізної гори знайти захист від холодів російської рівнини і багату поживу для себе та своєї худоби. Це потім вже були фортеця Алупка-Ісар і брязкіт зброї в столітніх боях за право володіння благодатною землею південного берега Криму.

Гора Ай-Петрі Ай-Петрі

Лише з закінченням епохи воєн у підніжжя Ай-Петрі на просторах однойменної яйли запанували музи вічного творення, і з‘явилися розкішні дачі сановників російського царського трону, самою чудовою з яких і нині є Алупкінський палац графа Воронцова з його великим парком.

А в другій половині ХХ столітті на гребінь прямовисної з боку моря скелі простягнулася канатна дорога від прибережного селища Місхор, на її вершині з‘явилася вітроелектростанція і невелике селище Мисливське, а вся територія яйли увійшла до складу Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

Архітектура

Ай-Петринська ділянка гряди, що простягається на площі більше трьохсот квадратних кілометрів, являє собою витягнуту смугу суші між лінією води Чорного моря і гірським масивом протяжністю із заходу (кордоном служить сідловина Байдарських воріт) на схід в двадцять п‘ять кілометрів, увінчану вісокогірним плато.

Канатна дорога на вершину гори Ай-Петрі Канатна дорога на вершину Ай-Петрі

Основа яйли спочиває на чорних глинистих сланцях, які, поступово здіймаючись до небес, заміщаються світлими, щільними частково мармуровидними вапняками. І хоча даний вид гірської породи погано зберігає вологу, швидко вбираючи її і виводячи по сланцам в підземні порожнечі, він все ж служать відмінним майданчиком для розлогих луків ближче до вершин і тонкої смужки лісу біля підніжжя (більше шістсот видів флори).

Вершина гори Ай-Петрі знаходиться на висоті 1231м над рівнем моря. І хоча це далеко не найвища точка гірського хребта (пік – Бедене-Кир 1234м), відкритий простір (вершина видна з відстані кількох кілометрів), що її оточує, і колоритні загострені вершини (чотири великих до вісімдесяти метрів і ряд дрібних), що її обрамляють, роблять скелю самою привабливою і впізнаваною на всьому Кримському півострові.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Алупка, гора Ай-Петрі.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н19 (Південне Шосе) / Т2709 (Севастополь – Ялта – Сімферополь) або Т0117 (Ялта – Бахчисарай) до Алупки або вершини Ай-Петрі.

Громадським транспортом з Ялти / Севастополя / Бахчисарая до Алупки.

Виктория Шовчко