Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Успенський монастир в Бахчисараї

Історія

Пам'ятний знак бахчисарайського Свято-Успенського чоловічого печерного монастиря Пам'ятний знак Свято-Успенського монастиря в Бахчисараї

Похмура настороженість прямовисних скель, пом‘якшена відтінками зелені біля підніжжя і лазурі в небесах, ось вже більше дванадцяти століть надійно охороняє оплот віруючих, які прийшли в ці землі по стопах апостола Андрія Первозванного, який, ступивши на стародавню Херсонеську землю, посіяв у серця вдячних слухачів віру в слово Боже.

Так початок майбутньому Успенському монастирю було покладено в VIII столітті, коли на Кримському півострові разом з вихідцями із західної Європи запанувало християнство. Релігійне завзяття жителів, що вимагало виходу, печерного міста на вершині плато, яке носило у той час візантійське підданство, вилилося в споруду на уступі прямовисної скелі на протилежному боці долини невеликого храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Так би і залишався видовбаний в товщі гори храм місцем самотнього звернення до Бога невеликої групи присвячених, якби в XV столітті на Крим не обрушився меч османських завойовників, які, сповідуючи релігію пророка Мухаммеда, піддали гонінням всі інші вірування, в наслідок чого було значно ускладнено зносини християнських громад центральної та південної частини півострова. Тому-то вимушені рятуватися від утисків вибрали важкодоступну Успенську церкву для створення свого скиту.

Протилежна сторона долини Марьям - Дере біля Успенського монастиря в Бахчисараї Протилежна сторона долини Марьям - Дере

З вичерпанням ж благочестя в кінці XVII століття на південному узбережжі (коли Георгіївський монастир згас) висока місія головного оплоту християнства перейшла до Свято-Успенському монастирю, якому ще століття доводилося відвойовувати місце під сонцем і надихати паству в скрутних умовах переважної кількості мусульманської громади, здійснюючи духовне і цивільне управління нею.

Тому саме Бахчисарайський скит став ареною однією з найдраматичніших сторінок в житті кримського вчення Христа, коли в 1778 році з метою ослаблення економічної підтримки ханства за активним посередництвом Готфейсько-Кафського митрополита Ігнатія (1715 – 1786) під охороною військ Олександра Васильовича Суворова (1730 – 1800 ) залишили свої будинки і могили своїх предків тисячі віруючих. Останні з них пішли після напутнього молебню 28 вересня, несучи з собою в числі своїх пожитків чудотворну ікону багатовікової Пресвятої заступниці монастиря, щоб знайти новий дім на підконтрольних Російській імперії азовському узбережжі (греки переселилися в місто Маріуполь) та долині річки Нахічеванчай (вірмени – місто Нахічевань).

Свято-Успенський храм печерного чоловічого монастиря в Бахчисараї Свято-Успенський храм бахчисарайського монастиря

З виходом християн з Криму кількість віруючих практично звелося до лічених одиниць, що викликало забуття бахчисарайського скиту, яке тривало аж до воцаріння на півострові корони з двоголовим орлом в 1783 році. Так вже рік потому за підтримки російського ставленика хана Шахін-Гірея (1745 – 1787) настоятелем відродженого монастиря був призначений грецький чернець Сіеранді, і в цих стінах знову зажевріла життя, щоб незабаром знову згаснути, зверненням на цвинтарну церкву (1800 рік) після будівництва соборного храму на честь святого Миколая в Бахчисараї.

Лише через пів-століття (15 серпня 1850-ого) вирваний з чіпких обіймів забуття монастир повертається до життя. Так вже через п‘ятнадцять років, не дивлячись на всі тяготи Кримської війни 1854 – 1856 років коли тут розміщувався шпиталь, до його складу входило (крім основного печерного старовинного храму Успіння Пресвятої Богородиці) шістнадцять келій, розташованих як у підніжжя так на угорі гірського схилу, церква святих Костянтина і Олени (під скелею), двоповерхова трапезна будівля з будинком настоятеля, храм євангеліста Марка (нижче Успенського), двоярусна дзвіниця і джерело зі святою водою.

Пізніше (наприкінці XIX століття) комплекс поповнився ще двома храмами – на честь Георгія Переможця (1875) на протилежній стороні яру і Інокентія Іркутського (1896) на середньому майданчику скиту. Для зручності же паломників посеред ущелини були облаштовані два двоповерхових готельних корпуси з басейном і фонтаном.

Келії бахчисарайського Свято-Успенського чоловічого печерного монастиря Келії Успенського чоловічого монастиря в Бахчисараї

Але з приходом атеїстично налаштованої влади у 1921 році Успенський монастир в Бахчисараї спіткала доля більшості його побратимів – він був скасований, а братія покинула його стіни, залишивши тисячолітні стіни оплоту християнства насамоті.

З ослабленням тиску на релігійні настрої в 1965 – 1966 роках про древню пам‘ятку згадали як про частину культурної спадщини, завдяки чому була проведена реставрація уцілілих у вирі бурхливого ХХ століття його складових – церкви на честь Пресвятої захисниці Криму, дзвіниці та будинку настоятеля, в ході якої своє місце посіла зовнішня стіна, знову заграв яскравими фарбами настінний живопис і всі щаблі, що зайняли відведене їм місце, побігли до гребеню гори.

І лише через сімдесят років, в 1991 році, в рамках програми відродження втраченої духовної спадщини до скиту повернулося життя – по крихтах братія відтворювала його колишню велич. І зараз величезний комплекс Свято-Успенського чоловічого монастиря з п‘ятьма діючими храмами, що отримав статус Кримської лаври, є одним з центрів Української православної церкви на півострові.

Архітектура

Святе джерело бахчисарайського Свято-Успенського чоловічого монастиря Святе джерело Успенського печерного монастиря в Бахчисараї

Найстарішою зі збережених частин монастирського комплексу в Бахчисараї є печерна церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці, створена руками невідомих майстрів в товщі прямовисної скелі у VIII столітті. У плані вона являє собою чотирикутник, плоский звід якого покоїться на чотирьох колонах. Її зовнішній периметр завершує кам‘яна кладка з прямокутними віконними прорізами і реставрований масляний розпис XIX століття. До храму від підніжжя скелі ведуть широкі сходи.

Високий одноярусний квадрат дзвіниці, складений з добре обтесаного вапняку, відноситься до другої половини XIX століття. Його суцільне рішення являє собою портик тосканського ордера на високому постаменті з невеликими колонами покритих чотирьохскатним шатровим дахом.

Печери ж бахчисарайської Кримської лаври здебільшого займають верхню терасу скельного навісу, звідки прорубаний сходовий марш піднімається до самої вершини високогірного плато.

Інші житлові та господарські приміщення (будинок настоятеля, колишній готельний комплекс, джерело) знаходяться в долині Марьм-Дере, розташовані витягнутою лінією уздовж печерної складової монастиря. Центральна наземна архітектурна частина комплексу-трапезна, що виконана з обробленого каменю-вапняку, з східного фасаду прикрашена ризалітом і фігурним фронтоном, вхід ж оформлений чотириколонним ганком під напівциркульним фронтоном. Віконні отвори споруди, одягнені в профільовані наличники, доповнюють загальну картину скромної витонченості будівлі.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Бахчисарай, ущелині Марьям-Доре.

Tел.: (06554) 4-74-74.

Посилання:

Як дістатися

Автотранспортом по трасі H06 (Севастополь – Бахчисарай – Сімферополь) або Т0117 (Бахчисарай – Ялта). По місту: вул. Жданова / вул. Фрунзе до повороту на вул. Леніна, яка переходить у вул. Рози Люксембург, а потім правий поворот у бік Успенського монастиря при виїзді з міста.

Громадським транспортом – маршрутними таксі із Сімферополя / Севастополя / Ялти, які прямують через Бахчисарай, а потім по головній вулиці Леніна (змінює назву на вул. Рози Люксембург) до скиту, який знаходиться на межі міста.