Ластівчине гніздо

Історія

Кримське Ластівчине гніздо Ластівчине гніздо в Криму

Південний берег Криму, де повільному перестуку гальки узбережжя вторить рокіт набігаючих лазурних хвиль з сивою шапкою на гребені, зелене покривало яйли дарує прозору чистоту повітря з унікальним ароматом букета гірських трав, а сіро-білі велетні надійно вкривають у своїх обіймах затишні куточки, де суєтний світ відступає перед обличчям заспокійливою вічності, став колискою замку любові на самому гребені Ай-Тодорський скелі.

Ще в епоху зародження Криму як головного привілейованого курорту великої Російської імперії, коли відшуміли біля його берегів численні російсько-турецькі війни, і Османська імперія нарешті змирилася з втратою своєї чорноморської перлини, дача на центральному відрогу мису, що замикає Ялтинську бухту з південного заходу, носила ім‘я Ластівчиного гнізда. А власником її в той час був придворний лікар Лівадійського палацу Адальберт Карлович Тобін (- 1902), який на вершині стрімкої скелі на початку 90-х років ХIX століття збудував для відпочинку дачу в стилі іспанського Хенераліфе (Високий сад) в Гренаді.

Зі смертю власника, маєток в Гаспрі його спадкоємцями було відступлено, імовірно, актрисі Ользі Володимирівні Рахмановії (1871 – 1943), яка закохалася в красу в‘нучого “замку любові”, де тільки рокіт хвиль біля підніжжя та крики чайок порушують спокій самотності. За вісім років її володіння піднебесна дерев‘яна дача так і перебувала в стані заспокійливої тиші, не зазнавши ніяких кардинальних змін.

Мис Ай-Тодор в Гаспрі Мис Ай-Тодор

А з приходом на гребінь Ай-Тодоргского відрога в 1910-му нового діяльного власника барона Володимира Рудольфовича Штейнгеля (1871 – 1935) тут закипіла робота – всього за два роки скелю увінчала твір еклектичного мистецтва архітектора Всеволода Сергійовича Шервуда (1882 – 1915), який реалізував в палаці під колишньою назвою “Ластівчине гніздо” романтичні почуття, що переповнювали його в той період життя (його подорож до Криму була весільною).

Гаспринський Генераліфе – замок любові аж до 1917 року, коли у зв‘язку з революцією і Громадянською війною 1917 – 1923 років багато дворянських родів були змушені назавжди покинути рідну землю, служив улюбленим місцем відпочинку від столичної суєти активних учасників громадського життя Росії родини Штейнгель.

З остаточним встановленням на Кримському півострові радянської влади (початок 20-х років ХХ століття) в порожніх залах палацу після капітального ремонту був відкритий ресторан, що залучав відвідувачів зачаруванням пейзажу, який починався прямо біля підніжжя нависаючої над морською безоднею тераси і губився десь за блакитною гладдю горизонту.

Лише диво врятувало відвідувачів “Ластівчиного гнізда” від неминучої трагедії, коли всього за десять хвилин до потужного підземного поштовху силою сім балів 12 вересня 1927 року вони покинули відкритий майданчик ресторану, куди полетіли зруйновані в ході землетрусу осколки його башти. Результат удару стихії для унікального палацу на гребені скелі був невтішний – в башті утворилися дві проломи, обрушилася в море частина опорної скелі, декоративні різьблені елементи були скинуті зі своїх постаментів. Ресторан був закритий для відвідувань.

Ластівчине гніздо на мисі Ай-Тодор в Гаспрі Криму Ластівчине гніздо на мисі Ай-Тодор в кримській Гаспрі

Але не зважаючи на визнання втрати колишньої надійності конструкції, яка повисла над прірвою, в 1930-х у палаці розмістилась бібліотека розташованого по сусідству будинку відпочинку “Перлина”, в якості якої він активно використовувався (з перервою в три роки під час бойових дій 1941 – 1944 Другій світовій в Криму) аж до кінця 50-х років ХХ століття, коли в будівлі були виявлені тріщини.

Поки фахівці ламали голову над способами відродження унікальної перлини ПБК, Ластівчине гніздо, кожен удар стихії по якому загрожував стати останнім, було закрито для відвідувань.

Лише в 1968 році під постійною загрозою обвалення почалися відновлювальні роботи під керівництвом архітектора Іраклія Григоровича Татієва (1917 – 1974) спільними зусиллями добровольці-альпіністів і “Ялтаспецстроя”, в ході проведення яких для зміцнення конструкції під нависає балкон була підведена опорна залізо-бетонна плита, закладені діри кам‘яного оздоблення палацу, з‘явилися антисейсмічні свинцеві пояси, відтворено втрачені під час землетрусу декорові елементи, проведено капітальний ремонт внутрішніх приміщень.

У знов сяючих всіма гранями колишньої первозданної по Шервуду краси залах гаспринського палацу з часом знову пролунали ледь чутні кроки офіціантів і легкий шурхіт накрохмалених скатертин, дзвін келихів з пінливим шампанським і захоплені зітхання – це ресторан “Ластівчине гніздо” розкрив свої двері перед відвідувачами після півстолітнього забуття.

Архітектура

Ластівчине гніздо в кримської Гаспрі Ластівчине гніздо в Криму

Майданчик з чотирьохрівневим каскадом будівлі палацу, що простягся на висоті тридцять вісім метрів над рівнем моря, займає середній відріг Ай-Тодорського мису, який є південно-західним завершенням бухти Великої Ялти.

Розміри Ластівчиного гнізда, відповідаючи назві, порівняно невеликі: ширина будівлі дорівнює половині його двадцятиметрової довжині, висота ж максимального циліндричного обсягу, в якому розташований спальний корпус – дванадцять метрів. За ними в бік великої землі знаходиться паралелепіпед сходового підйому на другий ярус і два кубічних простори вітальні і передньої.

Зовнішній інтер‘єр уподібненої скелі викладеної з каменю і облицьованої вапняком будівлі нарочито підкреслюють об‘ємні архітектурні елементи – аркатурні пояси, зубці, башточки, які гармонійно зіставлені з основним ландшафтом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, смт Гаспра, мис Ай-Тодор, палац Ластівчине гніздо.

Фільми в яких задіяно палац: “Людина-амфібія”, “Десять негренят”.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т2703 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія) до зупинки “Ластівчине Гніздо”.

Катерним повідомленням з Ялти / Алупки до зупинки “Золотий пляж”.

Громадським транспортом з Ялти / Севастополя до зупинки “Ластівчине Гніздо”.

Виктория Шовчко