Історія

Масштабний проект будівництва Лівадійського палацу, розгорнутий у 1909-1911 роках включав в себе крім усього іншого оснащення нової офіційної царської резиденції на південному березі Криму усіма існуючими на той момент часу досягненнями цивілізації: центральне опалення, телефонний зв’язок, електричне освітлення, останнє з яких передбачало наявність електростанції для живлення всіх об’єктів майбутнього комплексу. Так народився на світ проект будівлі Гліба Петровича Гущина.

З втіленням у життя нової радянської програми електрифікації необхідність в мініатюрній електростанції, потужності якої вистачало лише на забезпечення потреб одного селища, яке до того ж вже втратило державну важливість, відпала. І в 1927 році електричне обладнання з будівлі прибирають.

Ця подія стала першою віхою на шляху перетворення колишньої електростанції в один з центрів культурного життя півострова, хоч поки ще й в якості клубу з їдальнею.

Друга світова практично не залишила сліду в долі майбутнього органного залу, якщо не вважати короткочасного повернення в ці стіни електропідстанції на період проведення знаменитої Ялтинської мирної конференції в лютому 1945 року, а після – використання в якості казарм для утримання військовополонених (до 1947 року).

Мирні повоєнні роки стали для будівлі епохою занепаду – господарські організації, які змінювали одна одну, мало дбали про збереження в гідному стані ровесниці знаменитого Лівадійського, що привело його на кінець 80-х ХХ століття в напів-зруйнований стан.

Лише завдяки ініціативі Володимир Анатолійович Хромченко (1949 -) щодо створення на базі колишньої підстанції центру органної музики «Лівадія» тут знову почало тліти життя. Розквіт ж органного залу випадає на бурхливі 90-ті ХХ століття, коли сама будівля була реконструйована, а в новоприбудованому приміщені з’явився унікальний для України орган (1998 рік).

Архітектура

Побудована в стилі еклектики двоповерхова будівля, зведена за допомогою новаторської для початку ХХ століття техніки з монолітного залізобетону, відрізняє компактність обсягів (12м х 42м) при збереженні індивідуальних рис: комплекс центрального входу з арочними прорізами дверей і вікон, литий орнамент зовнішніх фасадів, ромбоподібний штрих вікна центрального фронтону, балюстради з чашами верхнього ярусу, нашарування обсягів даху.

Перетворення ж органного залу в Лівадії кінця ХХ століття торкнулося в основному внутрішніх інтер’єрів (віконні прорізи залилися мозаїчним світлом, а стіни прикрасились пишним ліпним візерунком), із зовнішнього ж боку зусилля реконструкторів були спрямовані на створення умов для збереження унікальної пам’ятки архітектури, коли підпірні стіни зміцнили зовнішній периметр, прибрано зайвий грунт, а територія захищена від посягань кованою огорожею.

Пам’ятки

Центром композиції лівадійського органного залу звичайно ж служить зібраний в 1998 році з тисяч елементів (чотири тисячі шістсот труб різного діаметру, двісті тридцять кнопок, чотири клавіатури для рук і одна – для ніг, механічні деталі управління та сімсотканальний електронний оптроний блок керування з електронною пам’яттю) найбільший в Україні орган.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, смт Лівадія, вул Батурина, 4.

Офіційний сайт: http://www.organ-livadia.narod.ru/

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т2703 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія). У Лівадії повернути на вулицю Батурина, на першому повороті якої (в кінці глухого кута) знаходиться Органний зал.

Громадським транспортом з Ялти / Севастополя до зупинки «Лівадія» / «Таксопарк», далі пішим ходом 5 – 10 хвилин (будівля колишньої електростанції знаходиться в глухому куті у першого повороту).