Історія
Церква Воздвиження в Лівадії
Друга половина XIX століття, коли у лівадійських лугів з‘являється закоханий у красу цього райського куточка на землі господар – видатний політичний діяч Російської імперії польського походження Лев Северинович Потоцький (1789 – 1860) – стає зоряним часом маєтку, в лічені роки перетвореного натхненною рукою в одне з найпрекрасніших творінь спільних гармонійних зусиль природи і людини.
Будучи католиком за віросповіданням одночасно з зведенні резиденції для літнього сімейного відпочинку граф починає поруч будівництво невеликої домової каплиці, яка з честю виконувала своє релігійне призначення під час тривалих візитів родини Потоцьких в Крим протягом більш ніж двох десятиліть.
Зі смертю ж творця і початком переговорів його спадкоємців про продаж лівадійського маєтку з департаментом наділів імператорського двору, стіни каплиці ненадовго порожніють, щоб через п‘ять років (серпен 1865-го) , змінені рукою придворного архітектора Іполита Антоновича Монігетті (1819 — 1878), розкрити свої двері перед помазаником Божим на руських землях Олександром II (1818 – 1881) і його сім‘єю.
Освячена після відкриття по сповіданному царюючою сім‘єю православним обрядом згідно бажання імператриці Марії Олександрівни (1824 – 1880) церква отримала благословення на честь Воздвиження хреста Господнього, щоб на десятиліття стати для Романових обителлю Бога на кримських берегах зі статусом палацевої.
Звонница ливадийской церкви Воздвижения
Ось чому її ідеальному стану, належному цьому високому званню, приділялося так багато уваги під час реконструкції 1887 – 1888 років – коли вологий клімат чорноморського узбережжя наклав печать руйнування на центральну ікону “Воздвиження Чесного Хреста”, їй на заміну було замовлено в одній з кращих майстерень Італії мозаїчне панно; поруч з церквою зводиться узгоджена з нею за архітектурним стилем дзвінниця на шість дзвонів; іконостас був виготовлений з білого різьбленого мармуру, а підлоги встелили спеціально виготовлені килими роботи паризьких майстрів.
Восени 1894-го імператорська церква Воздвиження в Лівадії, де вирішувалася доля держави, прикувала до себе погляди всієї величезної Російської імперії – 17 жовтня тут отримує останнє причастя великий цар-визволитель Олександр III (1845 – 1894), 1 листопада в цих стінах присягає на вірність престолу молодий імператор Микола II (1868 – 1818), а днем пізніше – приймає православ‘я з ім‘ям Олександра Федолвна (1872 – 1918) його наречена. Тут доля Росії була вирішена наперед.
Відчуваючи особливий трепет перед чудесною Лівадією, де доля звела його на трон, імператор всеросійський починає в 1909 році масштабну реконструкцію офіційної резиденції на південному березі Криму із збереженням пам‘ятного дому Божого, де він давав присягу вірою і правдою служити Росії.
Так за помахом руки архітектора Миколи Петровича Краснова (1864 – 1939) церква Воздвиження в 1911-му придбала свій нинішній вигляд, щоб служити органічним південним завершенням нового імператорського Білого палацу, хоча і судилося їй виступати в цій якості лише неповні шість років.
Грянула революція 1917 року і палацовий храм Лівадії залишився, як і інші його побратими по нещастю, не при справах – в рамках боротьби з релігійними віруваннями він був закритий, щоб протягом десятиліть випробувати себе в різних неналежних іпостасях – склад, клуб, музей…
Лише прихід 1991 року розірвав це порочне коло, і в стінах колишньої імператорської церкви Воздвиження знову загорівся милостивий вогник лампадки православ‘я – тут були розпочаті богослужіння, які тривають і донині.
Архітектура
Мармурова галерея церкви Воздвиження в Лівадії
Храм Лівадійського палацу, перебудований у візантійському стилі М.П. Красновим нині, як і сторіччя тому, являє собою трьохчастний храм, орієнтований з північного заходу на південний схід. Його замикаючий південний кут колишньої царської резиденції периметр перекритий коробовим склепінням, центральну виступаючу частину якого вінчає високий (якщо судити за пропорціями будівлі (20м х 10м)) світловий барабан з конусним завершенням.
Зовнішні фасади лівадійської церкви Воздвиження, оброблені фризом з різьбленим орнаментом, прикрашені глибокими арками парних високих вікон в різьблених наличниках. Особливу ж їх принадність і співзвучність з іншими будівлями комплексу складає трьохарочна колонна галерея візантійського стилю з блакитного мармуру біля центрального входу, що візуально обмежує кованими ажурними воротами і в той же час поєднує будівлю з основним об‘ємом палацу.
Пам‘ятки
Мозаїчна Ікона “Ангел Господній” біля входу в храм виконана в майстернях Павла Петровича Чистякова (1832 – 1919) за малюнками прославленого художника Андрія Семеновича Славцова (1849 – 1920-ті) була спеціально створена в кінці XIX століття для зміненої палацової церкви.
Однойменне мозаїчне панно, що зайняло місце втраченої центральної ікони апсіди лівадійської обителі Божої “Воздвиження Чесного Хреста” (клейові фарби були значно пошкоджені в слідстві атмосферного впливу), було створено в далеких італійських майстеренях Антоніо Сальвіаті (1816 – 1890) з використанням техніки старовинних венеціанських майстрів у золотисто-червоноій з білим гамі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, смт Лівадія, вул. Батурина, 44а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Т2703 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія). У Лівадії повернути на вулицю Батурина, вздовж якої розташована стоянці Лівадійського палацу.
Громадським транспортом з Ялти / Севастополя до зупинки “Санаторій Прикордонник” / “Лівадійський палац”, а потім, прямуючи вздовж вказівників, обійти будівлю палацу з півдня – в південно-західній частині розташована церква Воздвиження.