Церква Воздвиження в Лівадії

Історія

Лівадійська церква Воздвиження
Церква Воздвиження в Лівадії

Друга половина XIX століття, коли у лівадійських лугів з’являється закоханий у красу цього райського куточка на землі господар – видатний політичний діяч Російської імперії польського походження Лев Северинович Потоцький (1789 – 1860) – стає зоряним часом маєтку, в лічені роки перетвореного натхненною рукою в одне з найпрекрасніших творінь спільних гармонійних зусиль природи і людини.

Будучи католиком за віросповіданням одночасно з зведенні резиденції для літнього сімейного відпочинку граф починає поруч будівництво невеликої домової каплиці, яка з честю виконувала своє релігійне призначення під час тривалих візитів родини Потоцьких в Крим протягом більш ніж двох десятиліть.

Зі смертю ж творця і початком переговорів його спадкоємців про продаж лівадійського маєтку з департаментом наділів імператорського двору, стіни каплиці ненадовго порожніють, щоб через п’ять років (серпен 1865-го) , змінені рукою придворного архітектора Іполита Антоновича Монігетті (1819 — 1878), розкрити свої двері перед помазаником Божим на руських землях Олександром II (1818 – 1881) і його сім’єю.

Освячена після відкриття по сповіданному царюючою сім’єю православним обрядом згідно бажання імператриці Марії Олександрівни (1824 – 1880) церква отримала благословення на честь Воздвиження хреста Господнього, щоб на десятиліття стати для Романових обителлю Бога на кримських берегах зі статусом палацевої.

Звонница церкви Воздвижения в Ливадии
Звонница ливадийской церкви Воздвижения

Ось чому її ідеальному стану, належному цьому високому званню, приділялося так багато уваги під час реконструкції 1887 – 1888 років – коли вологий клімат чорноморського узбережжя наклав печать руйнування на центральну ікону «Воздвиження Чесного Хреста», їй на заміну було замовлено в одній з кращих майстерень Італії мозаїчне панно; поруч з церквою зводиться узгоджена з нею за архітектурним стилем дзвінниця на шість дзвонів; іконостас був виготовлений з білого різьбленого мармуру, а підлоги встелили спеціально виготовлені килими роботи паризьких майстрів.

Восени 1894-го імператорська церква Воздвиження в Лівадії, де вирішувалася доля держави, прикувала до себе погляди всієї величезної Російської імперії – 17 жовтня тут отримує останнє причастя великий цар-визволитель Олександр III (1845 – 1894), 1 листопада в цих стінах присягає на вірність престолу молодий імператор Микола II (1868 – 1818), а днем пізніше – приймає православ’я з ім’ям Олександра Федолвна (1872 – 1918) його наречена. Тут доля Росії була вирішена наперед.

Відчуваючи особливий трепет перед чудесною Лівадією, де доля звела його на трон, імператор всеросійський починає в 1909 році масштабну реконструкцію офіційної резиденції на південному березі Криму із збереженням пам’ятного дому Божого, де він давав присягу вірою і правдою служити Росії.

Так за помахом руки архітектора Миколи Петровича Краснова (1864 – 1939) церква Воздвиження в 1911-му придбала свій нинішній вигляд, щоб служити органічним південним завершенням нового імператорського Білого палацу, хоча і судилося їй виступати в цій якості лише неповні шість років.

Грянула революція 1917 року і палацовий храм Лівадії залишився, як і інші його побратими по нещастю, не при справах – в рамках боротьби з релігійними віруваннями він був закритий, щоб протягом десятиліть випробувати себе в різних неналежних іпостасях – склад, клуб, музей…

Лише прихід 1991 року розірвав це порочне коло, і в стінах колишньої імператорської церкви Воздвиження знову загорівся милостивий вогник лампадки православ’я – тут були розпочаті богослужіння, які тривають і донині.

Архітектура

Мармурова галерея біля центрального входу лівадійської церкви Воздвиження
Мармурова галерея церкви Воздвиження в Лівадії

Храм Лівадійського палацу, перебудований у візантійському стилі М.П. Красновим нині, як і сторіччя тому, являє собою трьохчастний храм, орієнтований з північного заходу на південний схід. Його замикаючий південний кут колишньої царської резиденції периметр перекритий коробовим склепінням, центральну виступаючу частину якого вінчає високий (якщо судити за пропорціями будівлі (20м х 10м)) світловий барабан з конусним завершенням.

Зовнішні фасади лівадійської церкви Воздвиження, оброблені фризом з різьбленим орнаментом, прикрашені глибокими арками парних високих вікон в різьблених наличниках. Особливу ж їх принадність і співзвучність з іншими будівлями комплексу складає трьохарочна колонна галерея візантійського стилю з блакитного мармуру біля центрального входу, що візуально обмежує кованими ажурними воротами і в той же час поєднує будівлю з основним об’ємом палацу.

Пам’ятки

Мозаїчна Ікона «Ангел Господній» біля входу в храм виконана в майстернях Павла Петровича Чистякова (1832 – 1919) за малюнками прославленого художника Андрія Семеновича Славцова (1849 – 1920-ті) була спеціально створена в кінці XIX століття для зміненої палацової церкви.

Однойменне мозаїчне панно, що зайняло місце втраченої центральної ікони апсіди лівадійської обителі Божої «Воздвиження Чесного Хреста» (клейові фарби були значно пошкоджені в слідстві атмосферного впливу), було створено в далеких італійських майстеренях Антоніо Сальвіаті (1816 – 1890) з використанням техніки старовинних венеціанських майстрів у золотисто-червоноій з білим гамі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, смт Лівадія, вул. Батурина, 44а.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т2703 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія). У Лівадії повернути на вулицю Батурина, вздовж якої розташована стоянці Лівадійського палацу.

Громадським транспортом з Ялти / Севастополя до зупинки «Санаторій Прикордонник» / «Лівадійський палац», а потім, прямуючи вздовж вказівників, обійти будівлю палацу з півдня – в південно-західній частині розташована церква Воздвиження.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Церква Воздвиження на мапі

Обговорити статтю в спільноті