Історія

Побудована на зорі російського панування в Криму, коли до офіційного приєднання півострова до імперії залишалося майже десятиліття, ще попереду був історичний вихід християн, а російсько-турецькі військово-політичні баталії були в самому розпалі, в 1774 році на набережній османського Гезлева, якому ще й у снах не могло передбачитися майбутня гучна слава лікувального курорту, стараннями місцевих грецьких поселенців з’явилася невелика Миколаївська церква.

Під час чорних днів 1779, коли по кримських просторах гуляла чума, християнський храм стає оплотом морального духу громади та головного переможця цієї страшної хвороби – Олександра Васильовича Суворова (1730 – 1800), який прийняттям строгих гігієнічних правил вберіг місто від вимирання.

Йшли роки. Кримський півострів був офіційно приєднаний до Росії. І життя, тепер вже, Євпаторії поступово пристосовувалася до нових реалій. Але солоні чорноморські вітри і спекотне південне сонце зробили свою невдячну справу — будівля Миколаївського храму приходить у занепад. Тому було прийнято рішення про спорудження на колишньому місці нової православної твердині. Так в 1805 році у самої блакитної кромки води побачив світ новий кам’яний собор з дерев’яним куполом.

Євпаторія, як перше місто півострова, що прийняло весь натиск коаліційних військ під час Кримської війни, і її головний православний храм в ході військових дій 1854 – 1856 років зазнали значних втрат. І хоча соборна церква була відремонтована відразу ж після закінчення окупації (1856), а поруч прибудована кам’яна дзвіниця (1863), стан будівлі залишав бажати кращого.

Але клопотання утвореної в 1859 році єпархії російської православної церкви півострова перед імператором від 1879 про виділення коштів на спорудженні нового більшого за розміром православного собору в Євпаторії було задоволено лише через тринадцять років, за які комплекс все більш старіючого Миколаївського храму поповнився капличкою покійного Олександра II (1818 – 1881), яка була освячена 21 листопада о рік кончини імператора.

Але не дивлячись із зволіканням з боку світської влади, збір коштів на зведення головній православній твердині міста, яка вже знаходилася в загрозливому стані, з легкої руки головного ідейного натхненника протоієрея Якова Яковича Чепуріна (1838 – 1898) був початий ще в 1891-му.

Добре починання знайшло своє логічне завершення 24 липня 1893 року, коли довгоочікувана закладка першого каменя майбутнього храму відбулася і була освячена єпископом Сімферопольським і Таврійським Мартініаном (1820 – 1898) за підтримки настоятеля євпаторійського приходу.

Цілих шість років тривало зведення величного Миколаївського собору на дві тисячі осіб у візантійському стилі за проектом одеського архітектора Олександра Йосиповича Бернардацці (1831 – 1907). Але якби не активна підтримка отця настоятеля Якова Чепуріна, який за відсутності інших джерел фінансування продовжував будівництво на свої особисті кошти заклавши власне майно, храм так скоро б не побачив сонячне світло. Нарешті 16 лютого 1899 року відбулося його урочисте відкриття.

З встановленням на півострові радянської влади (1920-ті) православний оплот віри Євпаторії в числі інших релігійних установ був закритий, хоча не одного разу були зроблені спроби відновлення його роботи.

Свої двері Миколаївський собор Євпаторії, що ледь уникнув загибелі від рук відступаючих радянських військ, відчинив перед вірянами з дозволу окупаційного режиму у важкі дні 1942 – 1944 років, коли вогняне колесо Другої світової війни докотилося до Криму.

Потім пройдуть чотири десятиліття забуття в якості зерносховища і художньої майстерні перш ніж в 1990 році оплот православ’я буде переданий віруючим, які в найкоротші терміни змогли відтворити (хай і не повністю) колишній його вигляд, а через ще чотири роки він був визнаний державною владою в якості пам’ятки архітектури.

У новому третьому тисячолітті життя головного православного храму Євпаторії триває, надаючи його зовнішності все нових рис: з’явився пам’ятний знак на місці поховання Якова Чепуріна, встановлено пам’ятник Суворову, поступово займають своє місце настінний розпис і церковне начиння, зайняв своє місце хрест на могилі С.М. Оже

Архітектура

Побудований на честь Миколи Чудотворця – покровителя морської та торгової діяльності (основних статей доходів жителів Євпаторії) – православний собор на набережній під стінами стародавнього Гезлева в обрамленні із саду Караєва являє собою трьохпрестольний (центральний – в ім’я Миколи Мірлікійського, південний – Олександра Невського і північний – апостола Якова Зведеева) восьмигранний храм у візантійському стилі.

Його відмінною рисою є домінуючий вісімнадцятиметрових суцільнолитий купол, який спочиває на світлових вікнах з вітражними склами шістнадцатигранника, повернутого під кутом до основного об’єму будівлі, що грають роль відсутніх у проекті Бернардацці пілонів.

Прибудовані з того ж щільного вапняку, що й основний периметр собору, бічні куполки і високий квадратний периметр дзвіниці біля центрального входу Миколаївського собору в архітектурному плані відіграють роль контрфорсів, погашаючи розпір головного куполу вагою більше ста п’ятдесяти тонн.

Квадрат чотириярусної дзвіниці з мозаїчною аркою порталу центрального входу, на якому зображений святитель Микола, є своєрідною підготовчим ступенем до грандіозного враженню внутрішнього купольного обсягу, з якого в природному круговому підсвічуванні світлових вікон простягає руки з небес зображення Спасителя в оточенні апостолів.

Створений заново внутрішній інтер’єр (розпис, іконостас, величезні люстри) в гармонійному поєднанні з архітектурними елементами, які створюють необхідне освітлювання і затінення різних елементів настінного живопису релігійного характеру, викликає непередаване відчуття виблискуючої висоти.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Тучина, 2.

Як дістатися

По трасі Р25 (Сімферополь – Саки – Євпаторія) / Т0111 (Роздольне – Євпаторія) / Т0108 (Чорноморське – Євпаторія). В Євпаторії прямувати: вул. Ескадронна / вул. Революції, на перетині якої з вул. Караєва по правій стороні знаходиться Миколаївський собор.

Громадським транспортом до авто або залізничного вокзалів Євпаторії, а далі – пішим ходом 20-30 хвилин по вулиці Інтернаціональній до перетину з вул. Караєва, уздовж якої розташована православна святиня.