Історія
Три дати, три століття, три епохи, де в затишному куточку історії надійно захований момент народження дерев’яного оплоту віра чи то в невеликому селі Комарово, що з давніх часів розташовувалося між трьох гір (XV ст.), а може в торговому містечку Сасів, який часто страждало від турецьких набігів (XVII ст.), або в майбутньому шикарному водолікувальних курорті, відомому на всю Європу (XVIII ст.).
Хоча офіційно прийнята версія все ж наполягає на кінці XVII століття, коли на руїнах розграбованого і зпаленого дотла у 1675 році турецько-татарськими військами містечка практично в самому центрі високо над землею підняв християнський хрест храм во славу святого Миколая як життєствердна дороговказівна зірка в неспокійному світі війн і смути.
І, не дивлячись на відносно невеликий вік, вже через лічені десятиліття (1731 рік) після зведення дерев’на християнська святиня зазнала значну перебудову, мабуть, з волевиявлення нових господарів Сасова з поважної польської дворянської сім’ї Старженських.
Понад півтора століть Миколаївська церква підтримувала дух місцевої громади, а та в подяку за всі роки вірного служіння винагородила її підтриманням в гідному високого звання відмінному стані і розширенням внутрішнього об’єму за рахунок прибудови з півночі нового прямокутного приміщення в 1883 році.
Святість місця майже в самому давнього сасівського центру ще раз довело чудесне збереження його дерев’яної твердині віри під час руйнівної пожежі 1887 року, коли прилеглі будівлі, а разом з ним і головний католицький костел Івана Хрестителя, практично зникли в полум’ї.
Початок ХХ сторіччя приніс храму на честь святого Миколая оновлення зовнішнього вигляду, яке доповнила, крім іншого, нова цегляна дзвіниця 1910 року споруди в північно-східній частині комплексу.
Дивовижна доля зберегла дерев’яну святиню Сасова і під час всіх трагічних перипетій ХХ століття. Вона служила надійною опорою для місцевих парафіян аж до 60-х років, коли антирелігійна політика СРСР, у складі якого опинилися галицькі землі за підсумками Другої світової війни (1939 – 1945), наздогнала і храм в невеликому селі – його закрили, а будь-яку діяльність – заборонили.
Так і животів древній галицький оплот віри на задвірках історії аж до 1990-х, коли було знято державну заборону на свободу віросповідання, що привело його в привітні обійми місцевої Української греко-католицької громади.
А з часом (вже на початку нового другого тисячоліття від Різдва Христового) було здійснено капітальну реконструкцію сасівської Миколаївської церкви із заміною пошарпаних часом несучих конструкцій, яка була успішно завершена у 2008 році, представивши світу оновлену, але все ще старовину перлину у високому званні пам’ятника архітектури Українине, що не втратила нальоту загадкової таємничості часу.
Архітектура
Нині розташований в східній частині Сасова дерев’яний храм після перебудов минулих століть і генеральної реконструкції 2000-х являє собою тризрубну (центральний високий зруб, більш низький бабинець із заходу і східний п’ятистінний зруб) триголову сакральну споруду з північною прибудовою, де над оперізуючими скатами відкритої арочної галереї височіють однорівневі обсяги зрубів.
Справжнім прикрасою церкви св. Миколи служать близько розташовані один до одного купола, центральний з яких у вигляді луковичної голови з перехопленням і маленькою голівкою на вершині височіє на восьмигранному барабані з прямокутними світловими вікнами, а бічні – виростають з скатів даху.
Внутрішнє оздоблення сасівської католицької святині створює ілюзію величезного спрямованого вгору простору за рахунок розкриття центрального зрубу підкресленого виходячими з бабинця хорами. Прикрашає його оформлений в темнозелених тонах із золотою обробкою семиярусний іконостас (імовірно пензля Івана Рутвовіча), де особливий інтерес викликають сюжети «Георгій-Змієборець», «Вихід з Єгипту» і «Христос і Самаритянка».
У північно-східній частині храмового комплексу розташована споруджена в 1910-му тризвона кам’яна дзвіниця з високими арочними прорізами, яку вінчає трикутний фронтон з розірваним лобовим карнизом під двосхилим дахом і датою будівництва.
Химерні абриси і декілька різні стиль та матеріал будівель церковного комплексу в Сасіві створили неповторний архітектурний шедевр галицької народної архітектури, який увібрав в себе віяння часу від барокової пишності до класичної строгості, малюючи дивну картину натхнення.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Сасів.
Посилання
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (М06) (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до розвилки біля с. Ясенів або Н02 (Львів – Тернопіль) до Золочева, а далі – по Т1413, яка проходить через Сасів. Далі на перехресті в центрі села повернути в напрямку Колтів. Миколаївська церква розташована праворуч уздовж дороги.
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова до Золочева, а потім на місцевому транспорті до Сасова, від зупинки якого 5 хвилин ходу в східному напрямку до будівлі дерев’яного храму.