Павільйон Флори Софіївки в Умані
Головний вхід з боку вулиці Садової прикрашений Малим садом з джерелом Залізна рура.
Праворуч від центрального входу розташовується Мала Швейцарія з Женевським озером. Вище по схилу на галявині Грибок, біля підніжжя якої розташована Тарпейська скеля, відновлена альтанка Грибок.
Зліва від центрального входу розташовується відновлена за картками 1855 Грекова балка, оточена Лісовим озером, Нагорним ставком і ліщинових ставком.
Далі головна алея повз джерела Срібні струмки призводить до павільйону Флори на березі Іонічного моря, праворуч від якого розташовані Венеціанський місток і Дерев’яний шлюз.
Джерело Залізна рура Софіївки в Умані
Малий Сад (1995-1996) Cофієвки є архітектурним з’єднувальним елементом між Будинком творчості вчених, розташованим на пагорбі, і парком в низині. Стиль оформлення саду узгоджується зі стилем Головної алеї парку.
У Софіївці джерело Залізна рура (1838) спочатку мав суто технічне призначення – виведення води з Нижнього ставу за територію парку (280 м3 на добу).
Назва, в перекладі залізна труба, джерело отримало завдяки своєму сильному, потужному і, в той же час, музичному, як звучання труби, голосу. Крім того спочатку вода в джерело потрапляла через залізну трубу, архітектурне ж оформлення його провели вже у 1996 році.
Софіївська Мала Швейцарія (1836 – 1859) отримала свою назву завдяки схожістю з місцевістю Швейцарських плато – частково рівнинної, але в основному горбистій, і обмеженої на півдні Женевським озером. Пагорби Малої Швейцарії покриті рідколіссям і встелені килимом багаторічних низькорослих трав.
Женевське озеро Софіївки в Умані
Женевське озеро (1930-ки) в Софіївці отримало свою назву завдяки своєму місцю розташування – на південь від Малої Швейцарії. Утворене на місці кар’єру з видобутку граніту, воно, як і озеро, яке дало йому назву, що знаходиться між Швейцарією та Францією, має і круті обривисті береги зі сходу, і більш пологі на заході.
Альтанка Грибок (1841) служила місцем дислокації караульного солдата – вище Женевського озера завдяки своїй відкритості і хорошої оглядової позиції на Центральний вхід та Головну алею. Назву свою вона отримала завдяки формі, що нагадує гриб. Спочатку дерев’яна, вона була зруйнована і відновлена в 1996 році вже з металу.
Галявина Грибок (1841) – відкритий майданчик вище Женевського озера, що отримав свою назву від імені архітектурного об’єкта, що її прикрашає – альтанки Грибок.
Місцевість галявини відкрита, обмежена ялинами, болотним кипарисом, висадженими в 1891 році.
Тарпейська скеля Софіївки в Умані
Софійська Тарпейська скеля (1839) – місцевість, якою закінчувався парк, створений Л. Метцелем. Кінцевий вигляд скеля набула після встановлення на її вершині дерев’яної альтанки, названої Тарпейською.
Назву свою скеля отримала на честь стіни Капітолійської фортеці Риму, з якою скидали засуджених на смерть державних злочинців. За легендою римська стіна отримала свою назву на ім’я своєї першої жертви – Тарпеї (дочки першого консула Капітолійської фортеці), яка під час облоги Риму відкрила ворота фортеці сабінянам, отримавши в нагороду все, що воїни сабинян носили на лівій руці (золоті браслети). За зраду Ромул і наказ стратити зрадницю.
Грекова балка із Лісовим озером, Нагорним ставком і ліщинових ставком (1855). Балка отримала свою назву від Грекового лісу, відомого з XVII століття, на місці якого зараз розташовується діброва Дубинка. Вона була відновлена в 1995 році, як озеро і ставки її оточуючі, які створюють ланцюг взаємопов’язаних водних елементів, з унікальною флорою і фауною.
Берег Лісового озера Софіївки в Умані
Джерело Срібні струмки (1974) створено в Софіївці відносно недавно, проте воно органічно вписалося в навколишній ландшафт Головної алеї завдяки вдалому проекту в античному стилі Є. Лопушинської. Його практичне призначення – випуск води з підземного джерела, яке раніше було забране в металевий короб.
Павільйон Флори (1842-1845) замикає Головну алею Софіївки. Він зведений за проектом К. Раппонета на місці сільського павільйону (1820), що з’явився під час відвідування Софіївки всеросійським імператором Олександром I (1777 – 1825).
Павільйон присвячений Флорі (від лат. «Flower» – квітка) – богині весни і пов’язаному з нею пробудженням життя. За легендою Флора, яку наздогнатв і підкорив бог західного вітру Зефір – німфа землі Хлорида, з вуст якої злітають квіти.
Венеціанський місток Софіївки в Умані
Венеціанський місток (1842-1845), що спирається на пілони з граніту, обгороджений товстими чавунними кованими ланцюгами, перекинуто праворуч від павільйону Флори через русло Кам’янки. Його призначення – забезпечити шлях через річку для каретних прогулянок навколо Іонічного моря (Нижнього ставу).
Дерев’яний шлюз (1842-1845) розташований нижче по руслу річки. Його призначення – закидання надлишкової води з Верхнього ставу в русло Кам’янки, що випливає за територію Софіївки. Оформлення його співзвучне зі шлюзом Верхнього ставу: ті ж темні замшілі колоди переносять в епоху середньовіччя своїх глядачів.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, 12а.
Посилання
- Нотатки мандрівника (з план-схемою). Чудові Софіївки місця
- Легенди. Романтична історія Софіївки
- Легенди. Чудова Софіївка
- Легенди. Монетка на удачу
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 12 (Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка) або М 05 (Київ — Одеса).
Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі з київського автовокзалу.