Історія
Зоря прекрасного своїми технічними новинками і новаторськими підходами ХХ століття відкривала перед заповзятливими діловими людьми Російської імперії нові горизонти бізнесу, обіцяючи чималі бариші і майбутнє благоденство. Не залишилася в стороні від новітніх благ цивілізації і курортна гавань на березі Бердянської затоки – тут за півстоліття з моменту набуття статусу повітового міста (1842) сформувався цілий пласт купецько-підприємницької еліти. Одним з її яскравих представників був Аврум Мордкович Єзрубільський (1866 – 1920).
У справах більший прибуток отримував той, хто першим відчував дух часу, і Аврум Мордкович – був у своїй справі одним з кращих, адже приватне книгодрукування лише зароджувалося як вид комерції і приносило чималі прибутки. Однак, і стара добра рента не була залишена без уваги дбайливого господаря. Так в побудованому на початку 1900-х років прибутковому будинку на розі Біржового і Гоголівській лише перший поверх займав книжковий магазин і приватна друкарня господаря, інші приміщення здавалися в оренду.
Високий статус в купецької гільдії вимагав матеріального підтвердження, яким став побудований тоді ж по сусідству з об’єктом комерції двоповерховий розкішний особняк в стилі ренесансу. Він перетворився на візитну картку Єзрубільського в Бердянську.
Тоді ще ніхто й гадки не мав, що всього через якихось півтора десятиліття руїни Російської імперії погребуть під собою долі, життя і багатьох з тих, хто тільки-тільки був на гребені хвилі успіху і процвітання – так вже 3 грудня 1917 року після жовтневого більшовицького перевороту в Бердянську запанувала революційна влада, яка відразу ж оголосила про ліквідацію будь-якої приватної власності і реквізувала все рухоме і нерухоме майно на користь радянської держави.
Розкішний особняк в самому центрі міста був уподобаний комуністичними ватажками для розміщення Першої Бердянської ради робітничо-солдатських і селянських депутатів. Ось тільки недовго товаришам довелось брати участь у засіданнях в розкішних залах колишньої фамільної резиденції А.М. Єзрубільського – в квітні 1918-го вони були розстріляні білогвардійським корпусом полковника Дроздовського.
Побачивши в своїх стінах за час остаточного становлення радянської врости на східноукраїнських землях чимало громадських організацій та офіційних установ, які одне за одним з’являлися в першу десятирічку існування Союзу, на початку 1930-х будівля на тихій алеї парку була врешті-решт віддана під санаторій військових льотчиків.
Диктуючи свої умови, роки Другої світової (коли фронт у 1943-ому відсунувся на захід) перекваліфікували установу на вулиці, що вже отримала ім’я Ульянових, у військовий шпиталь. У той час як на шостий день (23 вересня) після звільнення міста від німецьких військ в Бердянську було покладено початок оплоту музичного виховання підростаючого покоління міста-курорту – утворена музична школа під керівництвом Віри Яківни Сазонової, що розміщувалася в трьох приміщеннях по вул. Кірова (нині Італійська).
Долі Бердянської музичної школи і колишнього будинку Єзрубільського сплелися воєдино лише в 1955-му, коли частина приміщень купецької резиденції була виділена для класів виховання юних обдарувань, а згодом повністю вся будівля перейшла в повне розпорядження царства музики, яка править бал тут і нині, зустрічаючи світанок третього тисячоліття.
Архітектура
Двоповерховий т-образний (38м х 19м) в плані особняк по Університетській 39 під вальмовим дахом – яскравий представник характерного для рубежу XIX – XX століть архітектурного стилю еклектики: високі арки віконних і дверних прорізів, балкон з ажурною кованою решіткою, спарені і одинарні колони композитного ордера, що підтримують лобові карнизи з кронштейнами і віконного обрамлення з замковим каменем, французький руст першого поверху, три декоративні прямокутні фронтони аттика і оформлення підвіконного простору – все відповідає канонам новаторського для того часу напрямку зодчества.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Університетська, 39.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. По місту: пр. Східний – вул. Консульська – пр. Праці до перетину останнього з вул. Університетською (р-н парку ім. Шмідта).
Громадським транспортом на маршрутних таксі або залізницею до Бердянська, а потім в центральну частину міста до парку ім. Шмідта, в північній частині якого розташований колишній будинок купця Єзрубільського.