Історія

В той чорний день 24 серпня 1939 року, коли гітлерівська Німеччина і сталінський Союз підписали пакт Ріббентропа-Молотова, радісно тиснучи один одному руки політики, напевно, ще й самі не усвідомлювали, що гральні кістки смерті вже кинуті на стіл історії, і жертви їхні будуть обчислюється мільйонами.

Одним з епізодів Другої світової стало звільнення Бердянська 17 вересня 1943 року, коли спільними зусиллями Південного (4-й Українського) фронту, Азовської флотилії і 384-го батальйону морської піхоти Катанова Чорноморського флоту місто в той же день було звільнено з мінімальними втратами.

Трагедія сталася ввечері 20 вересня, коли кораблями був отриманий наказ на вихід в море (перебазуватися на протилежну сторону Азовського). Першим відходить від причальної стінки великий морський мисливець старшого лейтенанта Савицького, за ним повинен прямувати катер лейтенанта Абдурахманова, а кінцевий в ордері – БК 113 лейтенанта Григор’єва. Але в останній момент двох останніх поміняли місцями, і бронекатер Григор’єва виходить з акваторії порту другим.

Буквально через кілька секунд страшний вибух потряс місто на березі Бердянської затоки, що так скучило за тишею: буквально в 100-150м від берега вогненно-мулових стовп злетів у повітря на 50-60м, а де тільки-но плив сріблястий корабель, хвилі забарвилися в багряний колір від крові радянських моряків і плавав вгору кілем БК 113 — набираюче хід судно напоролося на поставлену ще 15 числа відступаючими німцями мінну банку ізоляційних мін потужністю понад тисячу кілограм у тротиловому еквіваленті.

Теракт забрав життя двадцяти дев’яти моряків і десантників. Із 29 чоловік (14 членів екіпажу, 2 відряджені офіцера, 15 осіб десантного батальйону), що знаходилися на борту, дивом вдалося вижити лише двом офіцерам: Куликову і Чорно-Іванова. Останки загиблих, які кілька днів немов знехотя віддало море, були поховані в братській могилі 28 вересня 1943 року на алеї скверу Пушкіна (нині парк Шмідта), а 10 лютого наступного року було піднято і саме судно.

Вже у 1947 році на місці єдиного в Бердянську військового поховання було встановлено триметровий обеліск з пам’ятним написом про висадку десанту, горельєфами моряків в нижній частині і прізвищами двадцяти загиблих у фатальний день 20-го вересня 1943 року воїнів. Через десять років (1958) його замінила залізобетонна велична скульптурна композиція трьох моряків, виконана запорізькими авторами подружжям Іваном та Надією Носенко.

Ось тільки благодатний курортний морський клімат виявився згубним для нетривкого залізобетону, і через півтора десятиліття пам’ятник морякам-десантникам почав руйнуватися. Тоді-то керівництвом міста і було прийнято рішення про його відтворення в граніті і бронзі з перенесенням на десять метрів від місця поховання на центральну алею парку ім. Шмідта.

Урочисте відкриття оновленого місця скорботи і світлої пам’яті бердянців відбулося в день святкування двадцять дев’ятого річниці визволення міста від німецько-фашистських загарбників 17 вересня 1972 року, а попередній залізобетонний монумент перенесли на територію порту (правда, під час транспортування була повністю зруйнована фігура пораненого), де він знаходиться і понині.

З моменту установки пам’ятника – це місце паломництва місцевих жителів, які живими квітами і світлим смутком віддають данину пам’яті тим, кому нинішні покоління зобов’язані своїм життям і свободою.

Архітектура

На гранітному постаменті (висота 1,2 м, вага 25т) в тінистій зелені центральної алеї парку Шмідта Бердянська стоїть величний бронзовий пам’ятник полеглим морякам-десантникам висотою майже три метри. Він являє собою динамічну скульптурну групу з трьох чоловічих силуетів радянських моряків, які уособлюють патріотизм (центральна фігура), рішучість (ліва) і непокірність (поранений боєць) в своїй боротьбі за свободу проти загарбників.

Місце ж дійсного військового поховання в десяти метрах від пам’ятника надійно зберігає гранітна плита з висіченими в золоті іменами загиблих воїнів Азовської військової флотилії і безкозиркою як символом виконаного військового обов’язку ціною десятків життів.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, парк Шмідта (центральна алея).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 58 (М 14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. По місту: уздовж Східного проспекту / Мелітопольського шосе – вул. Свободи – пр. Праці, уздовж якого розташований парк Шмідта з пам’ятником морякам-десантникам.

Громадським транспортом (міжміські автобуси / залізницею) до Бердянська, а потім в центральну частину міста маршрутними таксі до парку Шмідта. Монумент розташований на центральній алеї.