Історія
П’ять тисяч років (знайдені стоянки неоліту і мідного віку) існування в людській історії гавані зі зручним, захищеними з півночі високими пагорбами берегом і пологим морським дном рибного моря-озера, яке в збережених документальних джерелах з’являється на сторінках географічних описів в V столітті до н.е. Вона мала безліч назв Агрія, Берди, Дике поле, але всі вони були пов’язані з її природними багатствами.
Основою промислу тутешніх поселенців в усі часи була риба від тюльки і бичка до величезної білуги, яка в достатку водилася в тутешніх водах. Ось тільки постійного поселення тут не сталося у зв’язку із замерзанням Бердянської затоки в люті зимові холоди. Так що в якості тимчасового притулку бухта активно використовувалася і слов’янами, і татаро-монголами, і турками… Пізніше вона стала однією із стоянок козацьких «Чайок» (1647 – 1737) в літній період.
Після ліквідації запорізького козацтва (1775) і переходу Кримського ханства під юрисдикцію російських царів (1783) перед новою владою стало нагальне питання освоєння нових територій і сполучення їх з великою землею. Для реалізації насущних цілей в 1824 році на азовське узбережжя була спрямована дослідницька експедиція з метою виявлення зручнішої для будівництва торгового порту затоки.
Так завдяки доповідній записці капітан Критського саме Бердянська бухта стала місцем заснування майбутнього міста-порту, початковий етап будівництва якого тривав шість років і був закінчений з благословення Керч-Єнікальського градоначальника Івана Олександровича Стемпковського (1789 – 1932) в урочистій обстановки 1 липня 1830 року.
З моменту відкриття бердянської пристані для каботажного судноплавства життя в гавані більше не затихала ні на хвилину. До кінця XIX століття на її березі були побудовані десятки виробничих і переробних підприємств, за якими підтягувалася вся міська інфраструктура з її центрами проведення дозвілля і сферою послуг.
Але тільки-тільки зароджуване життя трохи не було обірвано в 1855-му, коли раптово в гавань, що знаходиться в сотнях морських миль від театру бойових дій Кримської війни 1853 – 1855 років, зайшла англо-французька ескадра і зробила залп по місту. Але захисники відстояли свою твердиню.
Запуск же залізничного сполучення Чаплине – Пологи — Бердянськ, що з’єднав азовську перлину з великою землею, в 1899 році і гілки до порту п’ятьма роками пізніше став справжнім проривом в економічному розвитку міста. Так вже в 1910 року тільки товарний вантажообіг зерна через затоку сягає півмільйона тонн, а в наступні роки на його березі з’являється ще цілий ряд нових великих підприємств – чого варті лише російсько-американський кооперативний завод і франко-бельгійське товариство по будівництву аеропланів.
Взагалі ХХ століття, не дивлячись на всі його катаклізми пов’язані з переворотом 1917-го, громадянською війною, голодомором і світовими війнами, для гавані пройшло під знаком відносного процвітання, чому немало сприяли стратегічно важливе місце розташування торгового порту, промисловий потенціал і розвиток нової туристичної галузі.
Під час бойових дій Другої світової, які прокотилися по українській землі в 1941 – 1944 роках Бердянську бухту огорнув дим згарищ, які влаштовували спочатку відступаючи радянські війська, потім – німецька армія, її води здіймали вибухи бомб, а берега намастилися кров’ю вбитих.
Нині Бердянськ є одним з українських лікувальних курортів, куди в сезон стікаються тисячі відпочиваючих, бо цілющі води його затоки, омолоджувальний ефект грязей і чисте степове повітря з домішкою відновлювального йоду відомий у всьому світі.
Архітектура
Серповидна Бердянська і сусідня з нею на заході на відстані 28 морських миль Обіточна коси, що ятаганом розсікають прозорі води Азовського моря, утворюють Бердянську затоку глибиною від чотирьох до восьми метрів, західний берег якої пологий з рівномірно зростаючим дном малонаселено (степ з двома великими і маленьким лиманами, на березі яких розташований туристичний центр), в той час як густонаселений східний (місто Бердянськ) рясніє банками і перепадами висот.
Її акваторія площею 820км² в зимовий час покривається кригою (хоча температура води коливається близько 0 градусів), в той час як в літній сезон вода в тут прогрівається до +30° C, що якоюсь мірою пояснюється солоністю води в 13,5%. У бухту впадає річка Куца Бердянка.
Східна частина гавані особливо цікава: вона захищена від примхи Евра косою, до якої в центральній частині примикає острів Малий Дзендзик, а південний край закінчується півостровом Великий Дзендзик. Весь її західний берег поцяткований численними природними затоками-бухтами, де так зручно швартувати невеликі судна.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, Бердянська затока.
Посилання
- Легенди. Дорогоцінна багнюка
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. Далі по Східному проспекту до Бердянської затоки.
Громадським транспортом до вокзалів Бердянська, а потім в південному напрямку пішки до набережної бухти по Східному проспекту.