Історія
Початок XIX століття став для приазовських степів часом великих змін, коли в лічені роки чисельні ногайські племена перетворилися в старанних хліборобів, урожай яких завдяки родючим земля і м’якому клімату був настільки великим, що вже в 1812 році перед урядом Російської імперії постало нагальне питання його збуту. Одним з перших, хто озвучив питання будівництва торгового порту в північному Приазов’ї на державному рівні, став засновник Одеси Дюк де Рішельє (1766 – 1822).
Неповороткій державній машині знадобилося цілих п’ять років для прийняття відповідного рішення, і тільки 3 жовтня 1817 року за клопотанням графа Орлова-Денисова було прийнято рішення про будівництво пристані на Обіточній косі. Однак, сумніви у генерал-губернатора цього краю графа Михайла Семеновича Воронцова (1782 – 1856) все ж лишалися що до правильності вибору місця розташування нового міста-порту. Ось чому восени 1824-го для дослідження північного узбережжя Азовського моря була відправлена експедиція капітана II рангу Миколи Дмитровича Критського ( – 1834).
Його рапорт після детальних промірів про безперечні переваги Бердянської затоки перед перевагами інших кіс північного узбережжя став вирішальним – вже навесні наступного року на її березі починається будівництво дерев’яних причалів, відкриття яких відбулося через п’ять років 1 липня 1830-го в урочистій обстановці в присутності Керч-Єнікальського градоначальника і голови ногайських поселень.
Обороти порту збільшувалися в геометричній прогресії: 1836 році після оголошення п’ятирічного статусу «відкритого» і встановлення митної застави в морські ворота зайшло одне іноземне судно, через два роки їх налічувалося п’ятдесят, а у 1838-ому його товарообіг досяг півтора мільйони сріблом.
Завдяки активному росту чисельності (за вісім років збільшилася до трьох тисяч) в 1841 році поселення отримало статус і привілеї міста, в той час як на його просторах вже влаштувалися представництва чотирнадцяти іноземних компаній. При цьому з огляду на пряму залежність благополуччя Бердянська від порту 24 березня 1852 року було прийнято рішення про об’єднання посад начальника порту і міського керівника в одній особі.
Результат вдалого адміністративного рішення не змусив себе довго чекати: незабаром були подовжена причальна стінка (1859), побудований мол (1866), берегова лінія захищена 650-метровим хвилерізом і створений портофлот (1869), додаткову безпеку морських суден забезпечив другий за рахунком новий маяк (1883), а для зберігання пально-мастильних матеріалів відкрита нафтобаза братів Нобель (1899).
Економічне зростання на рубежі XIX – XX століть і зовсім дозволило розпочати масштабну реконструкцію порту під керівництвом інженера С.Р. Лукомського, вході якого було поглиблено канал до 5,6 м, споруджено набережна довженною 265м, побудовано вузький і широкий моли… Завдяки впровадженим інноваціям у 1910 року обіг бердянського порту досягає майже тридцяти чотирьох мільйонів пудів зерна.
Вдосконалення інфраструктури морських воріт міста на цьому не завершилася, і в 1914-му вони обзавелися ще й власними ремонтно-механічними майстернями в підпорядкуванні Петербурзького адміралтейства, хоча через неврожай 1913-го і початок Першої світової вантажообіг порту в Бердянську впав майже у вісім разів.
За вісім років війни крізь морську браму центрального Приазов’я пройшли і білі, і червоні, і австно-німецькі війська; вони були обстріляні загоном Чорноморської флотилії (1918), а рік потому двічі атаковані англо-французькою ескадрою… Багато працівників порту полягли на її фронтах.
Ще не скоро після закінчення бойових дій пристань оговтається від втрат (в 1925 році її оборот склав усього лише вісімдесят тисяч тонн), хоча роботи по відновленню втрачених потужностей почалися ще в 1924-му, коли до порту була прокладена двокілометрова залізнична гілка, встановлена шістдесятиметрова причальна лінія, відновлено швартування іноземних суден.
На шляху відродження в 1941 році стала нова війна, коли 7 жовтня місто на березі Бердянської затоки було окуповано військами Третього рейху. Так що продовження відродження стало можливо лише після закінчення бойових дій, коли виявилося що багато його начиння доведеться зводити знову. Не дивлячись на всі тяготи через три роки (3 червня 1946-го) в гавань зайшло перше судно.
З честю переживши радянський і перехідний період, за що в 1980-му підприємство було нагороджено орденом «Знак пошани», морський порт Бердянська увійшов в нове тисячоліття з високо піднятою головою, не тільки постіно нарощуючи обсяги товарообігу, а й удосконалюючи свої виробничі площі (будівництво 10-го причалу) і потужності (покупка нового високотехнологічного обладнання), що підтверджує отримання міжнародного сертифікату якості ISO 9001 — 2000.
Архітектура
Розташований в північно-східній частині Бердянської затоки порт, до якого веде підхідний канал довжиною в 20км, шириною 90м і глибиною 8,55м, нині займає площу в 34,7 га (30га з них – виробнича). Територія має в своєму резерві 110тис.м² складських площ 12 складів для зберігання вантажів, причому 13тис.м² з них – криті.
Вхід в акваторію площею 225,46га (зовнішній рейд – 3,589,5га) знаходиться між північно-західним краєм хвилерізу і мілинами зі зменшенням глибини до 5м; середня її глибина наближається до 8,4м. При цьому загальна довжина причальної стінки (10 причалів) становить 1,7км, що дає можливість приймати судна з осадкою до 7,9м і довжиною до 220м.
У розпорядженні портового господарства, яке обслуговується залізничною станцією «Бердянськ», знаходиться цілий ряд спеціалізованої техніки, в тому числі: судна різного призначення, портальні крани, технологічні транспортні засоби.
Додаткова інформація
Адреси: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. М. Горького, 13/7.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ. Далі: пр. Східний – вул. Володимира Довганюка – пр. Західний, який виходить до порту.
Міжміським транспортом до вокзалів Бердянська, а потім в західному напрямку по вул. Грецької до пішохідної зони Азовського проспекту, а потім по набережній (вул. Горького) до морських воріт міста.