Вже напевно талановитий живописець, малюючи на замовлення князів Сангушків на початку XVIII століття ікону святого Стефана для їх палацу в Славуті, і не здогадувався яка незвичайна доля уготована його творінню і скільки випробувань випаде на його долю, перш ніж він стане справжньою реліквією, яку будуть боготворити за послання небес, за нез’ясованість дива, за унікальність сюжету.
За яких таких причин в XIX столітті полотно загрунтували наново і зобразили Спасителя історія замовчує, але на порозі Першої світової саме з ликом Христа ікона прикрашала палац Романа Даміана, коли 19 жовтня 1917-го збожеволілі від вседозволеності і запаху крові російські солдати 264 запасного полку підбурювані більшовицькими комісарами увірвалися до княжої резиденції в пошуках легкої і багатої здобичі.
Єдиний захисник палацу 85-річний князь Роман Сангушко, як не представляючий загрози, був скинутий з ганку, але звірина жорстокість лише розпалена відсутністю опору вимагала свого виходу – немічного старого вбили, за однією версією привселюдно розстрілявши на головній міській площі Славути, за іншою – піднявши безпорадне тіло на багнети і скинувши його з моста в Горинь.
А далі хмільне вино і адреналін в крові знайшли собі нову жертву – та сама ікона Ісуса була по-блюзнірськи обрана вбивцями в якості мішені для змагань у влучності. Півсотні поцілень і жалюгідні залишки того, що було ликом Сина Божого були кинуті на землю. І плакали небеса над долею багатостраждального українського народу, над тілом безвинно вбитого старця, над практично знищеним творінням майстра…
Понівеченій іконі не дали пропасти добрі люди, які підняли її з бруду і зберегли крізь сім десятиліть комуністичного атеїстичного чаду країни рад і Дві світові війни ХХ століття з вірою в серці та надією на тріумф вселенської справедливості.
З першими променями сонця української Незалежності полотно вперше за багато-багато років побачила світ Божий, віддана в руки професійних реставраторів, яким і належить честь відкриття цього дива сакрального живопису: під час відновлювальних робіт виявилося, що якимось дивом на полотні зник другий шар грунту (левкасу), але всупереч законам фізики і логіки збереглися обидва зображення святих. Причому образ святого Стефана правою рукою як би прикриває вуста свого вчителя, як припускають теологи, на знак майбутніх (станом на 1917-й) більшовицьких церковних гонінь.
Шість років трудомістких реставраційних робіт, і унікальне полотно з двома іконами на радість парафіянам зайняло гідне місце в Кирило-Мефодіївської церкви колишнього монастиря капуцинів, з тієї пори будучи надійним небесним захисником і місцевою визначною пам’яткою відновленої Острозької академії.