Неаполітанська принцеса, прийнявши пропозицію руки та серця від польського короля Сигізмунда I не тільки стала королевою Речі Посполитої в 1518 році, а й через вісімнадцять років отримала в своє повне розпорядження Кременець з Ровом. У лічені роки фортеці обох міст, що практично лежали в руїнах, отримали «друге дихання» – укріплення були відновлені, а на їх захист поставлено добре навчений військовий гарнізон.
І якщо Рів, у зв’язку особливої прихильності нової господині перейменований за назвою її італійського князівського володіння в Бар, мав честь неодноразово споглядати королеву на власнооч, то Кременець, хоч і не був обділений її турботою в плані оснащення, за твердженням істориків не мав цього щастя. Що втім не завадило місцевим жителям на підставі чуток і переказів про її важку вдачу породить на світ чимало страшних легенд обтяжених моторошними подробицями, які пережили їх героїню на століття.
Так кременчани мало того що перейменували свою замкову гору на честь своєї правительки, але і до сих пір з упевненістю заявляють, що за наказом Бони Сфорца її вершину з сусідньої Черчею з’єднував міст, сплетений з кіс (за більш жахливою версії шкіри) місцевих найпрекрасніших дівчат, яких за її наказом остригали (вбивали), щоб вони не могли скласти конкуренції її в’янущій красі.
Саме з цим фактом, за місцевими переказами, пов’язана поява на світ Божий біля підніжжя замкової гори кляштору католицького ордену францисканців. А почалося все з садиско-хворобливої звички італійки прогулюватися по тому самому мосту.
Чудовий сонячний день. Гірське повітря свіже й прохолодне. Дзвінкі пташині трелі. І порушуючи природну ідилію чорно-золотий образ Бони, як хижий птах, що ширяє над прірвою по вузькому висячому мосту з поручнями-канатами із дівочих волосся і полотном людської шкіри.
Господь не зміг стерпіти таке блюзнірство і обірвав канати, що утримували неміцну конструкцію. Її королівська величність зірвалася в прірву з величезної висоти, але так ревно молилась, що небеса зглянулися над чорною душею і зберегли їй життя.
Які молитви і обітниці вимовляла господиня Кременця поки каменем летіла вниз – про те легенди мовчать. Але незабаром біля підніжжя замкової гори за її наказом був закладений монастир в честь Успіння Пречистої Діви Марії, яка, мабуть, і замовила за злу душу своє всепрощальне слово. Так за свідченням легенди у міста на річці Ірві з’явився ще один оплот віри Христової.