Історія

Її витоки загублені десь в Литовському князівстві початку XVI століття і князюванні Василя Михайловича Сангушко (- 1 558), який виклопотали у короля Сигізмунда I Старого (1467 – 1648) для свого спадкового села Ковле на річці Турії право на заснування міста (грамота від 14 грудня 1518 року). Хоча в сільському статусі або вже у міському Ковель отримав власний Благовіщенський храм православної громади історія достеменних відомостей не зберегла.

Першим документом зі згадуванням його імені була грамота королеви Бони Сфрорца д’Арагона (1494 – 1557) від 17 серпня 1549 року про передачу Ковельської Міської церкви Благовіщення Пречистої Богородиці отцю Михаїлу за його клопотанням і переведення настоятеля Олексія Тришиниця, котрий раніше нею завідував, на служіння в місцевий Воскресенський храм.

І хоча святиня станом на початок XIX століття була всього лише дерев’яною, знаходилася буквально в ста метрах від Воскресенського, що став на той момент соборним, без причтових будівель і землею в сто два гектари, що здавалася сусіднім селянам через свою погану якість за третину ископа, але кількість парафіян було достатнім, про що наявно свідчать копії метричних книг (зберігалися з 1796 року) та сповідальних відомостей (з 1829-ого). Крім того до неї був приписаний Хрестовоздвиженський храм.

Після руйнівної пожежі 1848 року, в диму якого зник ковельський собор Воскресіння Христового, висока місія головній міській православної святині була покладена на Благовіщенську церкву. У зв’язку з цим Хрестовоздвиженська через три десятиліття обзавелася самостійною парафією і вся земля була переписана на останню.

Така ситуація зберігалася до освячення нової будівлі собору в 1887-ому, після чого покинуту дерев’яну будівлю Благовіщенського було передано своєму колишньому приписному Хрестовоздвиженському храму, але у зв’язку зі старістю закрито для богослужінь станом на кінець XIX століття.

Брак площ православних храмів в центрі міста забезпечив древній ковельській тверджі православ’я ремонт в 1901 – 1903 роках і паству після його закінчення в триста чоловік, які підтримували її в гідному вигляді аж до початку Першої світової війни. Однак отримані під час її бойових дій пошкодження не дозволили церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці продовжити своє служіння людям на славу Божу – її знову на десятиліття було зачинено.

Знаменна подія прибуття в Ковель священика Української автокефальної православної церкви Ігоря (в миру Іван Семенович Губа) (1885 – 1966) вписує 1928 рік золотими літерами в історію давньої святині, адже завдяки його ініціативи починається довгоочікуване відродження, після якого стіни споруди засяяли свіжими розписом в національному стилі, іконостас заблищав нової позолотою, а богослужіння стали проводитися українською.

Анексія Волині в 1939-ому астенічними радами з початком Другої світової війни на два роки змусили ковельське українське православ’я разом з отцем Ігорем піти в підпілля, і лише коротка мить фашистської окупації дозволила церкві вийти з тіні.

З наближенням червоної лінії фронту і фактичною легалізацією захоплення Московією України за підсумками Другої світової війни церква на довгі роки опинилася під тиском, а ще збережені її храми, не дивлячись на їх історико-культурну цінність, чекала сумна доля забуття.

І хоча 1950-х древній Благовіщенський в Ковелі залишався чинним, але згідно рішення міськвиконкому від 28 січня 1961 року він був вилучений у православної громади під слушним приводом створення «за бажанням громадськості» краєзнавчого музею, яке так і не було втілене в життя.

Зате нова ініціатива божевільної влади по створенню музею «вождя світового пролетаріату» віддає храм в руки спортивного товариства «Спартак», приміщення якого були пристосовані для ідеологічно вірної справи. Нескінченні скарги спортсменів владі на непристосованість святині для зайнять стають фатальними – найдавніша міська будівля стає частиною спортзалу.

Незалежність України повернула святе місце вірянам, і спорткомплекс, не прослужив за прямим призначенням і двох десятків років, був повернутий в лоно православної церкви. Блиск куполів Благовіщенського собору, куди повернулася частина начиння зі старого храму збережена стараннями небайдужих, зараз осяває променями віри серця православних мирян Ковеля, даруючи їм надію на Царство Небесне на землі.

Архітектура

Нинішня будівля церкви – представник радянського мінімалізму в обробці сучасного православного зодчества, що представляє собою однонавову хрестоподібниу в плані споруда, що складається з кубічних обсягів, що увінчані дванадцятьма главами.

Його основними архітектурними акцентами служать високі аркові вікна зі шропсами, грановані барабани куполів, ніші з образами святих, двоярусні цибулинні завершення стилізованих кутових веж, кольорові вітражі та срібний блиск православних хрестів.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., м. Ковель, вул. Сагайдачного.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М19 (Доманове – Ковель – Луцьк – Дубно – Збараж – Тернопіль – Чернівці – Тереблече) або М07 (Київ -Ковель – Ягодин) або Р15 (Жовква – Червоноград – Володимир-Волинський – Ковель), до перехрестя в місті на вул. Сагайдачного – вул. Незалежності, поруч з яким розташована Благовіщенська церква.

Громадським транспортом до залізничного вокзалу / автостанції станції «Ковель», а потім в центр міста до зупинки «Ковельський медичний коледж» / «Воскресенський собор», поруч з якими розташований православний храм.