Маленька перлина дерев’яного зодчества загублена в глибинці волинської землі, щоб вірою і правдою служити адміністративним центром села, задаючи темп його життя протягом століть.
Бароко в обробці народних умільців як симбіоз двох тенденцій розвитку української архітектури в кінці XIX століття, що породили на світ свій неповторний індивідуальний стиль, який яскравими рисами осяяв зорю нового століття.
Колись величний осередок католицизму в глибинці волинської землі, який не пощадили люди, а час старанно зберіг до моменту, коли в Україну разом зі свободою повернулася релігійна толерантність і почався довгий період її відновлення.
Дар магнатської родини католицькій громаді як вічне нагадування про широту душі перших власників з аристократії Речі Посполитої.
Химерний швейцар величної перлини, яку не пощадив час, але залишив дві родзинки як вічне нагадування про суєтність буття і непідвладність людині всього сущого на землі.
Залишки колишньої розкоші і могутності тих, хто пішов у вічність, забравши із собою згадки про прекрасну епоху розквіту, коли під звуки нестаріючого вальсу тут шуміли пишні бали і великосвітські раути.
Два століття опори і надії православної громади Голоб крізь військові бурі двадцятого століття і духовні злидні червоних рад, що як якір тримали її в неспокійному світі сучасності.
Величний дар мецената тим, перед ким він ніс моральну відповідальність за благополуччя і процвітання колишнього королівського маєтку на волинській землі, закарбований на віки в камені.
Пам’ятник загиблих в розв’язаної ненаситними амбіціями і вседозволеністю двох тиранів війні з мовчазної згоди цивілізованого світу, який вони омили в крові десятків мільйонів людських доль.
Єдиний монумент в поселенні, який, не дивлячись на напис, став символом всіх загиблих українців у війнах нав’язаних окупантами зі сходу і заходу.
Залишки колишньої розкоші місцевих непрохідних волинських диких лісів з драговинами та заростями чагарників, настільки непрохідних, що вони служили кращим захистом всього живого від будь-якого агресора.
Смарагдова оправа для маленької архітектурної перлини минулого, загубленої серед метушні сучасності.
Королівський маєток в глибинці волинської землі, за який боролися багато поколінь сильних світу цього, що б звертати на руїни і вибудовувати наново в надії на володіння на вічні часи.
Зелене багатство, яке зникло в імлі часу, поступившись місцем полям до горизонту як основному джерелу багатства своїх землевласників.