Домініканський монастир Володимир-Волинського

Історія

Колишній домініканський монастир Володимир-Волинського Домініканський монастир Володимир-Волинського

З втратою Волинським князівством державної самостійності в XIV столітті після смерті останнього спадкоємця з дому Володимира Великого, ці землі поступово підпадають під литовський, а потім польський вплив. Правління останніх вперше привело на цю землю католицьких священиків.

І хоча в другій половині Володимир все ще номінально належав православному князеві Любарту Гедиміновичу (1300 – 1383), але польська експансія вже почала крокувати по волинській землі – в 1364 році королем Казимиром Великим (1310 – 1370) в місті була заснована католицька катедра разом із закладкою костелу. Хоча перший призначений папою Урбаном V (1310 – 1370) Володимирський єпископ отець Петро з домініканців ніколи в місті не був, як і його наступники (єпископи Гінко Буконський, Ісидор, Ругіан, Григорій де-Бучина, троє з яких також були з ордена “псів Господніх”), що носили цей титул до перенесення катедри до Луцька зі зміною назви духовного сану в 1427 році.

Північно-західний кут колишнього монастирського домініканського комплексу Володимир-Волинського Північно-західний кут домініканського комплексу Володимир-Волинського

В наслідок династичного шлюбу між великим князем Литовським Ягайло (1362 – 1434) та польською королевою Ядвігою (1373 – 1399), м’яка до того польська анексія придбала жорсткі риси: суспільний устрій, судова система і звичайно ж католицька релігія, в якості наріжного каменю держави – все змінювалось за образом і подобою метрополії.

Причому остання приходила сюди серьозно і надовго – чого вартий лише величний кам’яний костел Святої Трійці з домініканським кляштором, заснований польським королем Олександром Ягелончика (1461 – 1506) у Володимирі в 1497 році. Його розкіш за мірками того часу вражала: дзеркальні люстри, п’ять дзвонів, і при цьому великі земельні володіння зі ставом, садом, водяним млином і правом на утримання корчми, де подавалися мед, пиво, вино і горілка власного виготовлення.

У річ-посполитському Володимирі величний Троїцький костел поряд із замком, соборною православною церквою і ратушею зосередженням соціального життя міста – на його дверях прибивали життєво важливі повідомлення і розпорядження (приклад – попередження про атаку кримських татар гетьмана Івана Петрижицький від 1632 року), проводилися сеймики дворян волинського воєводства.

Крім того на утриманні домініканського кляштору знаходилися шпиталь та богадільня, на які надходили пожертвування від місцевих обивателів і не тільки, що збільшувало його соціальну роль у міському житті.

Центральний фасад келійного корпусу домініканського монастиря Центральний фасад келійного корпусу

У другій половині XVIII століття, коли почався фактичний розпад імперії Речі Посполитої, ніхто в державі довгий час не міг в це повірити. Реалізовувалися нові грандіозні будівельні проекти храмів, громадських будівель і приватних резиденцій. Одним з них була володимирська резиденція ордена “псів Господніх”, яка була реконструйована в 1789-ому, а все через шість років Волинь анексувала православна Московія.

Деякий час питання конфесійної приналежності на окупованих територіях не стояло гостро, але після низки польських повстань, які прокотилися по українській землі в 1830 – 1831 роках, імперія двоголового орла серйозно взялася за католицькі осередки.

Однією з численних жертв православної тиранії Московії став і володимирський домініканський кляштор, закритий за розпорядженням Волинського, Київського і Подільського генерал-губернатора Андрія Павловича Римського-Корсакова (1778 – 1862) в 1832-ому з передачею його майна місцевому православному духовенству.

Дзвіниця колишнього домініканського монастиря Володимир-Волинського Дзвіниця домініканського монастиря Володимира

Справу знищення католицької святині в оточенні розкішного саду докінчила масштабна пожежа XIX століття, в наслідок якої костел святої Трійці припинив своє існування, а кляшторні корпуси потребували значної реконструкції.

Після відновлення осиротілого комплексу він втратив останній зв’язок зі своєю релігією і за відсутності храму був переданий під адміністративні потреби: присутні місця, міський суд, володимирський архів, в якості зберігача яких він виступав аж до закінчення Першої світової війни і анексії Волині згідно умов Версальського мирного договору від 1918 року Польською республікою. У міжвоєнний період колишній католицькій святині відвели роль казначейства, староства і історичного музею.

Радянський період, що почався з захоплення Волині червоними атеїстами в перші дні Другої світової війни, зберіг за домініканським монастирем Володимир-Волинського адміністративну роль, поставивши на службу військовому відомству в якості штабу 90-ого прикордонного загону НКВС, який прибув в місто 8 жовтня 1939 року.

У повоєнні роки корпуси були пристосовані під аудиторії Володимир-Волинського профтехучилища, яке мешкає тут і донині, не дивлячись на присвоєння комплексу статусу пам’ятки архітектури місцевого значення в 1985-му, що забезпечило домініканському спадкові досить непогану ступінь збереження і практично незайманний вигляд.

Архітектура

Північний корпус домініканського монастиря Володимира Північний корпус домініканського монастиря

Досить добре збережений домініканський кляштор у Володимир-Волинському нині представлений корпусом дзвіниці, розташованим на році Соборної та Данила Галицького, та складнопрофільним келійним корпусом замкненого в плані контуру з внутрішнім двором і двома східними крилами в глибині кварталу.

Колишня дзвіниця складається з двох об’ємів: чотирикутного двоповерхового, обробкою якого служать кутові лопатки рустовані на другому поверсі, профільований карниз і прямі брівки, та повернутого до нього під кутом безпосередньо квадрата дзвіниці без завершення, в дзеркальній розбивці стін, арках архівольтів з химерним малюнком нижнього завершення, профільованих карнизах і кутових пілястрах доричного ордеру якого проступають барокові риси.

Чотирикутний зі скошеними кутами двоповерховий периметр кляшторного корпусу з двома різноплановими (північне – двоповерхове прикрашене трикутним фронтоном в обрамленні фільонок, кутовими лопатками, нешироким фризом, простими віконними лиштвами і південне – одноповерхове з двома прибудовами, декороване профільованими карнизами, фільонками, кутовими пілястрами) крилами зі східного боку та внутрішнім двором. Центральний симетричний фасад основного обсягу вздовж вулиці Данила Галицького відтіняють центральна проїзна арка в обрамленні сегментованого архівольта на імпостами, декоративні трикутні фронтони, прості лиштви, профільовані карнизи, декорування простору ширинками.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Данила Галицького, 2.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах Н22 (Устюг – Луцьк – Рівне) або Р15 (Ковель -Турійськ, Володимир-Волинський – Нововолинськ – Червоноград – Великі Мости – Жовква) або Т0302 (Піща – Шацьк – Любомль – Володимир-Волинський – Павлова – Горохів – Берестечко – Козин – Кременець), які по місту проходять уздовж домініканського кляшторного комплексу (вул. Данила Галицького).

Міжміським транспортом з Луцька або Ковеля до авто / залізничного вокзалів Володимир-Волинського, а потім в центр міста (орієнтир – мерія), в сусідньому кварталі з якою розташований комплекс.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті