Сторіччя унікальної заповідної частинки тернопільської природи треба було чекати пришестя свого господаря з Сенявських, який розгледів всю чарівну красу її незайманої людською рукою краси і перетворив її на те, що стало справжнім куточком відпочинку і спокою всього в декількох кілометрах від помпезної резиденції в Бережанах…
Заповзятлива натура Адама Ієроніма Сенявського молодшого, повного тезки свого діда, який отримав ці землі в 1540-му, шукала комерційного застосування фамільних наділів, а знайшла казкове місце для відпочинку – саме його стараннями тут з’явився ставок і невеликий мисливський будинок, що гордо носив розкішний титул палацу. Нова заміська резиденція настільки полюбилася господареві, що з його легкої руки отримала назву Рая.
А вже народний поголос згодом придумав красиву легенду тісно переплетену з історичними фактами, так що не зрозумієш де правда, а де вигадка, про те що Адам спеціально підшукував серед своїх численних маєтків затишний куточок для проведення майбутнього медового місяця зі своєю нареченою, що носила ім’я Єви і побудував для цього маленький палац, в якому пройшли перші дні союзу за коханням. За це місцевість нібито і отримала ім’я Раю.
Та тільки чарівна народна казка кілька неточна в імені дружини, якій згідно з історичними даними була Вікторія Ельжбета з роду Потоцьких, та й про час будівництва мисливської резиденції точних відомостей не збереглося. Але ім’я Рай залишалося за цією землею в самі гіркі і радісні періоди української історії, надихаючи і своєю первозданною красою кілька облагородженою під англійський парк рукою останньої представниці Сенявських Марії Софії.
За своє життя український Рай бачив пишні колісниці вершителів державних доль Європи і жахи того, що не повинно траплятися в Царстві Небесному. А зараз він в прогресивному і метушливому XXI столітті вабить і зачаровує, закохує і окрилює дзеркальною гладдю става, в якій милуються небеса, первозданним шелестінням листя в підспівуванні пташиних голосів, кришталевій чистоті повітря, де ширяють спустилися на землю ангели, всіх бажаючих без розбору, повернувшись до своїх першовитоків.