Історія
Дивовижна місцевість, що потопає в густій зелені лісу, всього в парі кілометрів від офіційної Бережанської магнатської резиденції звернула на себе погляд своїх власників лише через сторіччя після її передачі у власність засновнику роду Миколі Сенявському (1489 – 1569) польським королем в 1540 році від Різдва Христового. Так саме з ім’ям Адама Ієроніма молодшого (1623 – 1650) пов’язана поява тут першого невеликого заміського замку для мисливських розваг.
Як улюблене місце проведення дозвілля всієї місцевої шляхти замок в Раю (таку назву отримав маєток названа за свій унікальний ландшафт) незабаром здобув собі величезну популярність, зайвим доказом чого служить низка візитів коронованих осіб східної Європи (Богдан Хмельницький, Ян III Собеський, Август II Фердинанд, Іван Мазепа, Петро I) протягом менш ніж шести десятиліть його існування.
Яскрава світська кар’єра мисливського замку була обірвана немилосердною рукою польсько-шведських загонів Адама Смігельського (1677 – 1766) під час компанії 1709 року Північної війни, коли твердиня була атакована разом з Бережанським сувереном і повністю стерта з лиця землі, не дивлячись на оборонні стіни і дозорні вежі.
Своїм відродженням раївська архітектурна перлина була зобов’язана онуці останнього представника роду Сенявських – Ельжбеті Любомирській (1733 – 1816), яка зі схвалення свого чоловіка на колишньому місці в 60-70-х роках XVIII століття закладає правда вже зовсім позбавлений оборонної амуніції новий палац.
Перетворений в розкішні заміські апартаменти гідні слави і багатства своїх творців палац після упокоїння Станіслава Любомирського в 1783-му стає постійною резиденцією своєї авторки та її дочок Олександри, Марії Констанції та Юлії. Крім того Ельжбета перевезла в ці стіни частину фамільних скарбів.
Своїм останнім оновленням, що додало архітектурній перлині в оточенні англійського парку класичних рис, мисливський палац в Раю був зобов’язаний онукові його упорядниці – Олександру Станіславу з роду Потоцьких (1778 – 1845), який в 1816 році організував масштабну реконструкцію всього маєтку (сама будівля була перебудована за проектом архітектора Я. Рудського-Венжика).
Після цього майже на сторіччя палац стає культурним центром округи і основною резиденцією родини Потоцьких, де зберігаються її історичний архів, бібліотека, що нараховує більше чотирьох тисяч примірників (в тому числі знаменита Острозька Біблія), і твори мистецтва, що включають оригінали Рембрандта і Матейко.
Перша світова війна поставила хрест на мирному існуванні раївської перлини, коли під час бойових дій 1916 – 1918 років будівля була пошкоджена, а парку не приділялося гідного уваги, що призвело до втрати його унікального вигляду.
Останній сплеск інтересу до унікального представнику палацово-паркої архітектури був пов’язаний з ім’ям останнього приватного власника Раю – Якуба Потоцького (1863 – 1934), стараннями якого в міжвоєнний період магнатська резиденція набуває свій первісний вигляд, а оточуючий її парк знов потопає в променях відблисків оновлених гідротехнічних споруд і яскравих рожевих алей.
Згідно заповіту Якуба поховали в спеціально спорудженій каплиці в східній частині парку його улюбленого творіння, а палацова будівля мала стати притулком для інфекційних хворих, але не судилося… – тут розмістилася школа поліції, яка проіснувала аж до початку Другої світової війни (1939) і окупації радянськими військами території західної України.
Перші руйнівні кроки радянської влади по розкішних залах архітектурної перлини не тільки позбавили останню всього її цінного рухомого майна, а й частини її унікального інтер’єру (одним з перших був зламаний унікальний паркет), після чого комплекс був пристосований для потреб сирітського притулку.
Справу знищення продовжили бойові дії 1941 – 1943 років. Отримавши значні пошкодження палац в Раю все ж якийсь час використовувався лісовою адміністрацією, хоча повноцінного відновлення (не рахуючи ремонт для підтримання в робочому стані 1952-го) йому довелося чекати два десятиліття. Роботи були розпочаті в 1966 році.
У роки правління радянського режиму мисливський будиночок приміряв на себе ролі, літнього табору, дитячого будинку (до 1980), дитячого садка «Росинка» (до 1991), фонду боротьби з раковими захворюваннями (до 1994).
З моменту передачі в 1994 році комплексу Зборівській єпархії Української греко-католицької церкви, на балансі якої він знаходиться і донині, ці стіни стали домом для дітей з обмеженими можливостями, якими опікується братія «Будинку світла Христового».
Архітектура
Будівля мисливського палацу, яка прийшла на зміну знищеному на початку XVIII століття замоку з оборонною стіною і дозорними вежами по сторонах світу, являє собою складений з червоної цегли квадратний (сторона двадцять метрів) двоповерховий периметр під чотирисхилим дахом в північній частині паркового комплексу в Раю.
Згідно з задумом творця спочатку її внутрішня об’ємно-планувальна структура була підпорядкована одновісній центричній схемі, вінцем якої був купол на восьмигранному світловому барабані залу другого поверху з арочними вікнами в оточенні балюстради з ажурними балясинами по зовнішньому периметру.
Нині, після всіх перебудов другої половини ХХ століття, перлина позбулася як частини своїх зовнішніх прикрас (зникли ажурний балкон на чавунних опорах над центральним входом, купольне завершення, вінчюча балюстрада), але і внутрішнє планування було змінено на анфиладно-коридорне.
І все-таки до наших днів дійшла велика частина унікального витриманого в класичних традиціях зовнішнього декору: антаблемент з прикрашеним модульонами карнизом, французький руст першого ярусу, вертикальне членування другого поверху пілястрами і напівколонами доричного ордера, замковий камінь аркових прорізів першого ярусу, ризаліти бічних входів центрального фасаду, ліпне рослинне оформлення прямокутних ніш надвіконного простору і барельєфи муз з охоронними сокирами над північним входом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., с. Рай, вул. Раївська.
Посилання
- Геральдика. Герб Потоцьких Пилява
- Легенди. Український рай для Адама та Еви
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 50 (Р 05) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк), яка проходить крізь місто по вулиці Тернопільській / Степана Бандери. Від Бережан прямувати по вул. Академічній – вул. Братів Лепких – вул. Раївській, яка виходить до палацового комплексу.
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова / Тернополя до Бережан. Далі рейсовим автобусом / подорожнім транспортом / пішки до Раю по вул. Раївській, яка виходить до колишньої магнатської резиденції.