Історія
Там де століттями було чути тільки шелест листя та пташиний крик лісової гущавини всього в годині шляху, але немов у сотні кілометрів, від суєтність буття офіційної бережанської резиденції прямою спадкоємицею всіх величезних сімейних багатств Сенявських – Марією Софією (1699 – 1771) на фамільної землі, дарованої польським королем засновнику роду ще в 1540 році, було закладено парк.
Зелене вбрання спорудженого в 1760 році парку в Раю стало завершальним штрихом в майстерній оправі побудованого її покійним батюшкою за десятиліття до цього мисливського палацу в затишній улоговині горбистій місцевості на околиці галасливого міста. Так серед лісових хащів з’явився невеликий облагороджений людською рукою острівець відпочинку в англійському стилі, де було так приємно зробити променад під ласкавими променями теплого сонця.
Кожен новий власник маєтку вважав своїм обов’язком залишити в раївському царстві Флори частинку себе. Так нагадуванням про Станіслава Костку Потоцького (1755 – 1821), що отримав його разом з рукою Олександри Любомирської (1760 — 1831), стає комплекс стаєнь породистих рисаків.
А незабаром жезл облаштування великого дару Флори прийняв Олександр Станіслав Потоцький (1778 — 1845), який набув права розпорядження батьківським маєтком. Він в 1816 році перетворює не тільки фамільну резиденцію в класичному стилі, а й зелену перлину її оточуючу – так територія ландшафтного парку була значно збільшена і розділена на дві частини (нова була перетворена у французький сад), а загальна кількість вирощуваних сортів зросла до сімдесяти.
Остання кардинальна реконструкція 1892 рукою відомого в східній Європі садівника Валеріана Кронненберга остаточно перетворила Раївський парк в існуючий в гармонії з природним ландшафтом англійський, коли на розчищеній від сухостою та самосіву площі майже в сімнадцять гектар з’явилися два ставки з острівцем, фонтани і штучні водоспади, влаштованих завдяки існуючим тут джерелам. Також в той час був закладений зимовий сад з тропічними деревами в діжках.
Однак, тиху ідилію порушив гуркіт Першої світової, в ході якої зелена перлина зазнала непоправних втрат: зимовий сад зник назавжди, частина цінних екземплярів рідкісних порід були знищені… в парк прийшло забуття. Це призвело до тривалого періоду відновлення розпочатого під час Польської республіки останнім його приватним власником Якубом Потоцьким (1863 — 1934), завдяки якому тут з’явилися тисячі троянд, а пустощі чаші фонтанів знову заграли сонячними відблисками на обличчях античних скульптур.
Останній, воістину нищівний, удар завдала шедевру садово-паркового мистецтва в Раю Друга світова і довгі десятиліття радянської влади, які настали за нею: хоча місцевим лісництвом була зроблена спроба її відновлення в 1970-х після присвоєння статусу пам’ятки садово-паркової архітектури України, проте роботи виконувалися без урахування старих карт планування і стосувалися в основному розчищення території та водойм. У той же час тут з’являється так званий «новий» парк з двох сотень представників флори і ще один став, на який поширився високий статус охоронюваного державою об’єкта в 1977-ому.
Зараз частково перебуваючий з 1994 року в руках представників Зборовської єпархії української греко-католицької церкви, а частиною – в веденні лісового господарства комплекс підтримується у відносно непоганому стані — витіюватий малюнок її доріжок і смарагдова водна гладь в обрамленні пухнастою хвої не залишає байдужим нікого, хто раз її побачив власнооч.
Архітектура
На даний час парк в Раю по суті є сукупністю двох різних за часом складових: старої (Раївська) створеної в дорадянський період частини площею у двадцять гектар і нової (Бережанська) – творіння 70-х років ХХ століття, розташованої на п’яти гектарах.
Острівець облагородженої природи, що розкинувся серед горбистій місцевості з кришталево чистими джерелами, які живлять річку Зарайський Потік, всього в парі кілометрів від Бережан, населяють більше ста видів представників флори (сорок два з них інтродуценти), причому третина належить до хвойних. Так своєю пишною зеленню милують око тиси і модрина європейська, пірамідальні буки і тюльпанові дерева, дуби і чорні сосни, клени гостролисті і туї, липи широколисті і ялівці…
Особливою ж чарівною силою привабливості манить каскад з трьох ставків із смарагдовою дзеркальною поверхнею (більш старі з них раніше використовували як природний акваріум завдяки прозорості води) різних часів споруди в самому серці парка.
Пам’ятки
Крім іншого цей шедевр садово-паркової архітектури славиться своїми деревами-довгожителями: дубом Богдана Хмельницького, який налічує вісім з половиною століть, 300-річна сосна Веймутова і дуб-«Богатир» віком у 450 років з 160 см діаметру.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., С. Рай, вул. Раївська.
Посилання
- Геральдика. Герб Потоцьких Пилява
- Легенди. Український рай для Адама та Еви
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 50 (Р 05) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) (через Бережани прямує по вулиці Тернопільській / Степана Бандери). По місту: вул. Академічній – вул. Братів Лепких – вул. Раївській, яка призводить до Раївському парку.
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова / Тернополя до Бережан, а далі – рейсовим автобусом / подорожнім транспортом / пішки до с. Рай по вул. Раївській. Вона виходить до палацового комплексу.