Історія
Великоанадольський музей лісу
Дике Поле Приазов’я безкрає від горизонту до горизонту, продувана всіма вітрами крижана взимку і випалена влітку пустеля. Лише сильному і стійкого духом під силу було підкорити цей недружній край і виконати важковирішуване завдання від Міністерства державного майна про висадку тут лісу з дослідженням виведення найбільш стійких до даних кліматичних умов деревинних порід. Мабуть таким був визнаний двадцятитрирічний випускник Петровського лісового та межового інституту Віктор Єгорович Графф (1819 – 1867)
Фактично передісторія музею почалася в 1843-ому, коли після тривалого ретельного вивчення ділянок з двадцяти трьох запропонованих міністерством вибір тандему молодих першопрохідців степових лісомеліораторів Графф – Федір Карлович Арнольд (1819 – 1902) пав на Великоанадольську казенну оброчну статтю Маріупольського повіту площею 2570 десятин.
Музейні портрети видатних лісівників
На початкове освоєння степу під ліс для першовідкривача була пов’язана з чималими труднощами: відсутність елементарних умов життя (перше житло знаходилося в селі Новотроїцьке за п’ятнадцять верст від ділянки), перша оранка століттями незайманого грунту, відсутність посадкового матеріалу, організація першого розплідника з надісланого насіння, спорудження штучних ставів по заплаві річки Кашлагач, висадка дерев за садовим методом (за допомогою мотузок територія розбивалася на квадрати з боками по 2м, в центрі кожного викопувалася яма 50х50х50см).
Але вже за дев’ять років наполегливої праці молодий ліс почала набувати свої перші риси, а у Віктора Єгоровича вже в чині полковника Корпусу лісничих з’явилося своє власне житло – в 1852 в центрі майбутньої зеленої перлини за зразком Магнітною обсерваторії пітерського Гірничого інституту було збудовано цегляну одноповерхову будівлю Великоанадольської метеостанції, де оселилося його сімейство.
Подвір'я музею лісу
Після від’їзду Граффа одноповерхова будівля з мезоніном в якості обсерваторії не використовувалася. Його послідовники на посаді головного лісничого, К.Л. Барк (1862 – 1879), Х.С. Полянський (1879 – 1894), Н.Я. Дахнов (1894 – 1919) використовували її лише в якості житлової та адміністративної.
Після більшовицького перевороту 1917-ого будівля колишньої метеостанції в 1919-му перейшла у відання Великоанадольського лесхоззага, який практично проіснував в цих стінах увесь радянський період, підтримуючи спадщину Граффа і послідовників.
І тільки в 1991 році, з набуттям Україною незалежності, коли стара радянська бюрократично-номенклатурна мережа зруйнувалася, шедевр зодчества було відведено під сховище історії як відділ Донецького краєзнавчого музею. Музей лісу і зараз є однією з родзинок Великоанадолля куди полюбляють заглянути заїжджі туристи, що насолоджуються лісовим спокоєм після міського шуму і суєти.
Музей
Інтер'єри Граффського будинку
Експозицію музею лісу фактично можна розділити на дві великі частини, кожній з яких відведено гідне місце в історії Приазов’я підтверджене численними експонатами: історія Великоанадольського лісництва за весь період його існування та природа рідного краю. Так в першій зібрано чимало документальних артефактів перших десятиліть існування цього дива людських рук, відтворені інтер’єри і побут життя засновника лісництва Граффа, а також зібрана колекція народних промислів Донеччини. Другий розділ оповідає про природні умови і мешканців степів з численними гербаріями, опудалами представників фауни та відтворенням епізодах з їхнього життя.
Архітектура
Побілена по цегляній кладці прямокутна одноповерхова з мезоніном над центральною частиною і різьбленим дерев’яним ганком будівля Великоанадольського музею лісу під двосхилим дахом самобутньо-унікальна завдяки поєднанню матеріалів і витонченій дерев’яній різьби, що прикрашає його фасади.
Ганок колишньої метеостанції в Графському
Її фасади при простоті зовнішнього декору роблять більш виразними парні арокові вікна в обрамленні архівольтів з єдиної брівкою, вертикально також членують площину стін лопатки з дерев’яними вставками прямокутних ніш. Горизонтальне ж членування будівлі забезпечують прості карнизи і неширокий фриз без декору. Але головною родзинкою звичайно ж служать декоративні дерев’яні різьблені елементи і масивне ганок, які народжують той неповторний вигляд, який виділяє його на тлі інших.
Акцентом внутрішньої поздовжньої планування приміщень колишньої метеостанції є центральний хол в дерев’яному оздобленні з різьбленими сходами в мезонін, а так само збережені елементи настінної і стельової ліпнини.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., смт Графське, вул. Граффа, 7.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н20 (Слов’янськ – Маріуполь) до повороту за Новотроїцьким на Ольгинці. Далі прямувати: Ольгинка – Благодатне – Графське або Волноваха – Валеріанівка – Графське (орієнтир Лісовий коледж). На ділянці траси Благодатне – Валеріанівка, що проходить по західній околиці лісу з’їзд біля старої водонапірної вежи, а далі через Графське до музею.
Міжміським автотранспортом з Волновахи / Маріуполя / Краматорська, що прямує через ліс. У Графському від Лісового коледжу через селище (поворот на водонапірній межі до колишнього будинку обсерваторії.