Великоанадольський парк

Історія

Найстаріша Граффська частина Великоанадольського парку Граффська частина Великоанадольського парку

Передісторія зеленої родзинки Великоанадолля, парку в лісі, почалася з появою в 1843-ому в Приазовських степах молодого фахівця з дипломом Петровського лісового та межового інституту і досвідом участі в створенні Лисинської (її перший біограф) та Нужьяльської дач за плечима, котрий був направлений сюди разом з відомим лісоводом Федіром Карловичем Арнольдом (1819 – 1902) Міністерством державного майна для вибору ділянки та освоєння її для розведення лісу. Віктор Єгорович Графф (1818 – 1867) зупинив свій вибір на Великоанадольській оброчній статті в гирлі річки Кашлагач.

Однак за важкими клопотами перших років (облаштування розплідника, організація в заплаві річки чотирьох штучних ставів, підготовка незайманного грунту під посадку, висаджування перших саджанців, вирішення нагальних побутових проблем) до організації перших посадок парку руки у головного лісівника дійшли лише в 1850-ому. Так з’явилися існуючі донині три концентричні кола з центром у вигляді будиночка лісника та сім’ю радіальними доріжками, хоча вони зараз досить важко простежуються у зв’язку із багаторічним заростанням самосівом.

Пам'ятник В.Є. Граффу в Великоанадольському парку Пам'ятник В.Є. Граффу

У той же період була висаджена дубова алея (липи і клени гостролисті насаджені пізніше на позначці зниклих дерев), що йде від центрального входу будинку Граффа. Її через кілька десятків метрів вінчає коло під вартою скіфських кам’яних баб, яких назбирав по степових округах за свою двадцяти трирічну великоанадольський кар’єру ще Графф.

Помічник і спадкоємець справи засновника Великоанадольського лісу К.Л. Барк (1835 – 1882) лише на схилі своєї сімнадцятирічної приазовської кар’єри звернув свій погляд на парк біля свого будинку. Його внеском служать високі шаблевидні стовбури модрини європейської (єдина в парку, що скидає хвою на зиму), які з’єднали скіфське коло з набережною Паркового ставу.

Продовжив головну алею вже в 1880-х наступний головний лісничий Христофор Полянський, який з’єднав дубовою алеєю протилежний берег Паркового ставу з транспортним шляхом. Причому успіхи на цій ниві надихнули тодішнього головного лісника на розширення паркової території – в 1894-му уздовж правого берега від містка були насаджені верби, тополі і сосни, а також стрункі горизонтальні ряди хвої на лівому береговому схилі (нині від них збереглися лише кілька ялівців звичайних і виргинських).

Скіфське коло центральної алеї Великоанадольського парку Скіфський коло Граффського парку

У 1910-му петербурзьке Лісове суспільство вирішило увічнити пам’ять про великий внесок Віктора Єгоровича Граффа в справу степового лісорозведення черномраморним пам’ятником на території його творіння. Пам’ятник замовили в столичній майстерні “Томсон-Філотей” і встановили в центрі кола під охороною скіфських кам’яних статуй. Урочисте відкриття відбулося 30 вересня того ж року.

Не залишився в стороні від справи створення родзинки рукотворного лісу і останній його лісник – Микола Якович Дахнов (1862 – 1930) – він розширив регулярну територію біля своєї резиденції в глиб лісу, посадивши однорічні саджанці сосни звичайної та кримської.

У радянський період Велікоанадольський парк збагатився березовою п’ятикутною зіркою по сосновій посадці, яка проглядається лише з висоти (1938-рік) та екзотичною дендрологічною ділянкою з березою ажурною та айлантом найвищим, кущами чебушників і спиреєю Ван-гутта, оксамитом амурський та свидиною криваво-червоною, катальпою величною і спиреєю японською (1964).

Ділянка алеї Барка Граффского парку Ділянка алеї Барка

Так що зараз регулярна частина Великоанадолля фактично є творінням півторасотлітньої історії з безліччю авторів, але це анітрохи не применьшує її величної краси і чарівності, які витончено відтіняє лісова частина. При цьому велика частина первинних посадок, починаючи з середини XIX століття, добре збереглася, що робить цей об’єкт цікавим для огляду не тільки науковими умами, що спеціалізуються на степовому лісорозведенні, а й простими обивателями.

Архітектура

Фактично паркова архітектура вибудувана навколо центральної алеї, що пролягає від Великоанадольського музею лісу (найстаріша частина) через міст Паркового ставу до Лісового коледжу (найновіша частина). Причому тимчасової перехід чітко відстежується за структурою насаджень, бо кожен автор намагався залишити на ній свій впізнаваний автограф.

Спуск до Паркового ставку Великоанадолля Спуск до Паркового ставу

Інші новації якось: концентричні кола, берізкова зірка і паралельні алеї набережної ставу, зараз практично потонули в лісовому масиві, і, якщо не знати історії парку, їх дуже важко відшукати на його лику, так як з плином часу на місці зниклих дерев висаджувалися нові без дотримання сортів і авторського задуму.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Донецька обл., смт Графське.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н20 (Слов’янськ – Маріуполь) до повороту за Новотроїцьким на Ольгінці. Далі прямувати: Ольгинка – Благодатне – Графське або Волноваха – Валеріанівка – Графське (орієнтир Лісовий коледж). Головна алея пара починається за будівлею учбового закладу.

Міжміським автотранспортом з Волновахи / Маріуполя / Краматорська,що прямує через ліс. Зупинка знаходиться поруч з коледжем, за будівлею якого бере свій початок головна паркова алея.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті