Гірке нагадування про невивчені уроки історії українського народу, який проміняв свободу на шматок хліба, а за фактом втратив і те й інше з волі примхи озвірілого люмпена.
Сумний образ горюючої матері над усіма жертвами численних воєн розв’язаних за примхою північного сусіда, який століттями вважав себе господарем святої землі по берегах Сіверського Дінця, вбиваючи її дітей.
Свята вода, що століттями рятувала і оживляла, захована під землю безбожниками і відроджена в світлий час відновлення української незалежності, щоб зберігати її як найціннішу реліквію.
Маленька капличка на честь чуда створеного спільними зусиллями землі і небі, як наочна демонстрація величі буття у всій його могутність і слабкості перед безжалісною волею.
Нові обладунки на старому воїні віри, якого крізь роки безбожництва зберігали в своїх серцях місцеві віряни, щоб одного разу відродити на охолоному попелище.
Величний лебідь, що ширяє над безмежним українським степом, як голос століть застиглий в кам’яному рукотворному диві.