Молоде дітище древнього старця, котрий з-під суворо насуплених брів ось вже яке століття споглядає безлад, що коять сторонні господарі на українській землі, у вічній вірі й надії на порятунок.
Притулок для тих, хто проміняв всю суєту цього тлінного світу на ревну молитву в надії на воскресіння і спасіння.
Зелена перлина Східної України, століттями обласкана теплим сонячним променям, оновлена прохолодою північних вітрів, напоєна водами стримконогої річки і… сильно пошарпана людською рукою.
Дорогоцінний спадок минулого, який багато століть служить невдячному людству, маленькими кроками йдучи в небуття, щоб колись назавжди припинити своє існування.
Відлуння минулого, яке кануло в Лету мільйони років тому, породивши праісторію людства і сучасної топографії української землі.
Унікальне творіння витівниці-природи, яка рукою художника малювала його століття за століттям, що в рамках вічності дорівнює лише миті, створюючи неповторний шедевр, який має мало аналогів у світовому масштабі.
Одна з історичних віх в розвитку східноєвропейської цивілізації, відбита на золотих донних піщинах під захистом кристально-чистої броні, над якою невладні безжалісний час та нещадна людина.
Досконалість буття майстрині-природи, щедрою рукою подарована своєму найдосконалішому і найстрашнішому творінню на землі як зразок творення і натхнення в ім’я майбутнього з урахуванням помилок минулого.
Святе місце на високому березі Сіверського Донця, якому щорічно приходять вклониться тисячі паломників з усіх куточків землі, де золотоглаві храми, наче зграя білих лебедів, які присіли перепочити серед зелені біля прозорих вод річки, що б продовжити свій піднесений політ крізь століття.