Викуп нареченої по-українськи

Одна з найвеселіших традицій, мабуть, самого урочистого моменту вступу у доросле, самостійне життя нової сім’ї пов’язана з меркантильним питанням викупу права на час і увагу майбутньої дружини у її рідних і подружок та втілена у жартівливо-розважальну форму. Вона сягає своїм корінням сивої давнини, коли персональне спілкування (нижніх шарів суспільства – у зв’язку із зайнятістю хлібом насущним, вищих – обумовлювалося умовностями етикету) у всіх шарах суспільства варто було незрівнянно більше, а ніж зараз.

І так все попередні процедури від сватання до випічки весільного короваю закінчувалися, настав довгоочікуваний день щасливого свята з легким нальотом смутку, але щоб отримати бажану наречену майбутньому чоловікові ще треба зробити останній крок. Урочиста процесія нареченого направлялася до будинку нареченої, але шлях їй перетинали різними перешкодами (від символічних стрічок до прозових колод), через які можна було пройти лише заплативши данину викупщикам з числа родичів і друзів молодий. Торги від імені молодого вели друг або друзі, сам він брав участь у дійстві лише в якості статиста.

Після входження в кімнату дівчини починався традиційний викуп місця поруч із сидячою за столом нареченою за допомогою дружки у подружок. З вимог могли бути викладена грошовими купюрами доріжка до майбутньої дружини або символічна плата солодощами, рушниками, відрізаючи дорогої тканини (застаріло) або екзотичними фруктами та шампанським.

При цьому протягом усієї церемонії друзі нареченого намагалися проникнути під стіл і стягнути туфлю з ніжки нареченої, а її подружки робили все, щоб не допустити цього, бо перемога чоловічої братії означала, що дівчина віддавалася без викупу, а її товарки залишалися без винагороди за втрату подруги.

Косу молодий, як символ світобудови (сплетіння воєдино трьох начал – чоловічого, жіночого та божественного), мав право продати брат або племінник; право проїзду весільного кортежу – родичі чоловічої статі, а ліжко в якості непорочності – батьки. У той же час в деяких інтерпретаціях існував обряд крадіжки посуду з дому нареченої для розбиття на порозі судженого як символу переходу в заміжнє становище.

Після закінчення всього дійства викупу нареченої молодого садили поруч з нареченою, і її батьки тричі перепитували: “Твоя наречена, чи не підмінили? А то всяке буває.” Після триразового підтвердження слідував поцілунок, як єднання молодят, і дівчина від судженого отримувала букет квітів на знак великого кохання. За цим відбувався печальний обряд покрова нареченої.

13-05-2019 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.