Історія
Будинок Сивицького в Мелітополі
Витоки існування невеликого особняка на Торгівельній (зараз Інтеркультурна) 69 на північному сході від старого центру губляться десь в кінці XIX століття, коли єдине місто Мелітопольського повіту активно забудовувалося і розширювалося. Хоча деякі історики і його створення приписують тому, хто навіки вписав своє ім’я золотими літерами в літопис запорізької землі – Павлу Михайловичу Сивицькому (1852 – 1921).
Ось уже півтора (за іншими відомостями два) десятиліття як прийнявши у своє відання Бердянське зразкове степове лісництво разом зі школою садівників-лісівників для хлопчиків з навколишніх сіл, він в 1896-ому вирішив обзавестися власним будинком в місті, тим більше, що освіта підростаючого покоління спадкоємців диктувало доцільність цього кроку.
Досить скромний для чиновника лісового господарства в чині прирівняному до військового генеральського і володаря трійки білих коней подарованих губернатором за сумлінну службу будинок належав родині Сивицьких аж до захоплення влади в Східній Україні більшовиками під кумачевими прапорами в 1920-ому, коли головний лісничий усіма правдами і неправдами боровся за збереження свого дітища, на вівтар якого він фактично поклав своє життя.
Пам'ятна табличка П.М. Сивицькому
Однак зупинити шалений люмпен він не міг – цінні породи вирубувалися на розпалювання та інші господарські потреби молодої країни рад, так що, визнавши свою поразку в боротьбі з радянською системою, Павло Михайлович пішов з поста головного бердянського лісничого і остаточно влаштувався на мелітопольській Торгівельній, хоча і залишалося йому жити лише рік.
Після смерті господаря і похорону на католицькому цвинтарі в 1921-му червоні згідно своєї “доброї” традиції розкуркулили його сім’ю, відібравши будинок для розміщення своїх нових громадян від пролетаріату, а для матері, дружини і названої онуки видатного діяча з усіх апартаментів залишили єдину кімнату.
Правда пізніше клопотання вдови видатного лісівника України про повернення будівлі під №69 сім’ї було задоволено у зв’язку із особливими заслугами без політичного контексту Сивицького, стараннями якого Бердянське лісництво досягло площі в тисячу гектар і завоювало бронзову медаль на Паризькій всесвітній виставці в 1900 році.
І до цього дня будинок видатного лісівника залишається в житловому фонді Мелітополя, прикрасивши свій центральний фасад пам’ятною табличкою 26 вересня 2015 роки як визнання його неоціненного внеску в справу впровадження степового лісівництва України.
Архітектура
Центральний фасад будинку Сивицького
Одноповерховий цегляний периметр під чьотирисхилою покрівлею з центральним фасадом уздовж червоної лінії забудови є типовим представником стилю еклектики з ухилом в неоклсику так популярного в кінці XIX століття. Його характерні риси чітко простежуються на центральному фасаді: пілястри композитного ордера з вбудованою напівколоною, профільовані лиштви коробових віконних арок з домінуючим замковим каменем, розетки з нішами, об’ємні фільонки, зубчастий декор фризу, профільований лобовій карниз.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Інтеркультурна, 69.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Алушта – Ялта) або Е58 (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Новоазовськ), яка містом проходить по пр. Богдана Хмельницького до повороту на Інтеркультурну (перед Агроуніверситетом), а далі до будинку Сивицьким.
Міжміським транспортом до Мелітополя, а потім міським – до зупинки “Агроуніверситет”, в сусідньому кварталі з яким по Інтеркультурній розташований будинок видатного українського лісівника.